This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 | В статтях Уласа Самчука <g/> , Юрія Дивнича <g/> , в спробах автора цих рядків <g/> , в « <g/> Еней і життя інших <g/> » Юрія Косача почато опрацювання й розгортання цієї концепції <g/> . |
doc#17 | Але одне безперечно <g/> : вставлення цієї сцени цілком розірвало б художню єдність твору <g/> , ту боротьбу двох тем <g/> , яка проймає його з початку до кінця – і <g/> , ні сіло ні впало <g/> , внесло б третю тему <g/> . |
doc#17 | Образ Любуні-Дичківни <g/> , цієї хуторської Мадонни <g/> , дивним способом перегукується з шуканням образу української Мадонни на різдвяних листівках Галини Мазепи <g/> . </p> |
doc#18 | Франко утримався від цієї спокуси <g/> . |
doc#19 | Микола Зеров з цієї школи Шевченкових епігонів вивів Панька Куліша і Якова Щоголева <g/> , вважаючи за епігонські тільки перші їхні спроби <g/> . |
doc#20 | У моїй особистій біографії факт непояви цієї статті був щастям <g/> . |
doc#21 | Видати щось тоді <g/> , особливо газету чи журнал <g/> , можна було тільки діставши на це дозвіл цієї влади <g/> . |
doc#21 | Позначилися погляди цієї статті і в тих його есеях <g/> , які він написав для “ <g/> Арки <g/> ” — про Пітера Бройгеля-батька <g/> , про Ель-Греко <g/> . |
doc#21 | Я вискочив незабаром і — зізнаюся — ніколи більше до цієї страшної вулиці й до цієї несвіцької кімнати не повертався <g/> . |
doc#21 | Я вискочив незабаром і — зізнаюся — ніколи більше до цієї страшної вулиці й до цієї несвіцької кімнати не повертався <g/> . |
doc#21 | <p> У здійсненні цієї програми Гніздовський був може послідовнішим <g/> , ніж Зеров <g/> . |
doc#22 | Але є в психологічній атмосфері <g/> , в настроях дійових осіб <g/> , у відчутті того <g/> , що « <g/> так далі жити не можна <g/> » <g/> , в підсвідомій мові кримського пейзажу <g/> , — є там <g/> , коли хочете <g/> , передчуття навіть цієї трагедії татарського народу <g/> . </p> |
doc#22 | Вона мешкає в Шайо <g/> , п люблять прості люди цієї околиці Парижу <g/> , вона любить їх <g/> , але що робиться в світі <g/> , — цього вона просто не помічає <g/> . |
doc#22 | <p> Але тема про « <g/> Антігону <g/> » виходить за межі цієї статті <g/> . |
doc#22 | Здавалося б <g/> , що нема нічого прості того від цієї настанови <g/> , поки здобуття особистого щастя не означає кривди для інших <g/> . |
doc#24 | І дух — є ніщо інше <g/> , як творчість цієї матерії-енерґії <g/> , як її рух <g/> . |
doc#24 | <p> І коли досягнено цієї вершини <g/> , далі в урочистому ритмі маршу <g/> , що завершується фанфарами ( <g/> « <g/> Слава руйнуючій силі вогню <g/> ! |
doc#24 | Інтелігенція <g/> , вигартувавши <g/> , оформивши новий свій світогляд <g/> , здатна вже прийняти <g/> , пригостити і сприйняти нову чи оновлену в єднанні з промисловою клясою <g/> , з робітництвом Україну — таке могло б бути символічне значення цієї сцени <g/> , якщо вважати <g/> , що жінка з цвинтаря — це справді образ України <g/> . </p> |
doc#24 | Якщо виходити з цієї схеми <g/> , то він посідає в творі другорядне місце <g/> . |
doc#25 | <p> Та ролі “ <g/> наукового чуття <g/> ” в установленні цієї клясифікації не треба перебільшувати <g/> , бо вона спиралася не тільки на весь тоді приступний фактичний матеріял <g/> , але також і на глибокі міркування генетичного характеру <g/> . |