Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Вона не знала тоді <g/> , що ним стане 8 грудня 1953 року <g/> , але вона знала <g/> , що такий день прийде <g/> .
doc#81 Ці черги збиралися десь з 3ї години ночі <g/> , в теплі і в морозі <g/> , люди звіріли від люті й вдиралися в чергу <g/> , і тоді <g/> , щоб черга трималася <g/> , запровадили порядок <g/> , що кожний дальший тримався обома руками незнайомого попереднього <g/> , шоб ніхто не міг між ними влізти <g/> , і завжди невідомість <g/> , привезуть гас чи ні <g/> , вистачить чи не вистачить <g/> . </p>
doc#92 Я не знав тоді <g/> , як багато зі своїх попередніх <g/> , празьких поглядів Якобсон зревізував в Америці і що він був на шляху до цілковитого їх перегляду й заперечення <g/> . </p>
doc#40 Впадає в очі <g/> , що закінчення -у тут постійно натолошене ( <g/> тоді <g/> , як в інших відмінках наголос на основі <g/> ) <g/> .
doc#81 Не знаю <g/> , скільки тоді продано того « <g/> Ярмарку <g/> » <g/> , але знаю <g/> , що вже й тоді <g/> , як видання його припинено <g/> , його скрізь продавали за зниженою ціною <g/> , аж поки заборона його не зліквідувала запаси <g/> .
doc#81 <p> Уже тоді <g/> , як ми в'їжджали в наше п'ятикімнатне мешкання в будинку « <g/> Саламандра <g/> » <g/> , мати знала <g/> , що кімнату чи дві треба буде комусь винайняти <g/> , щоб таким способом вирівняти родинний бюджет <g/> .
doc#79 Малахіїв проект негайної реформи людини стає поетичною програмою <g/> , щоб « <g/> над світом замаяв прапор вічної любови <g/> » <g/> , бо « <g/> тільки тоді <g/> , як Петраркою стане той <g/> , хто сьогодні б'є жінку <g/> , наступить всесвітня соціяльна весна <g/> » <g/> .
doc#87 під яким досі та віра була розчавлювана <g/> . </p><p> 1 тоді здобудеться відкрите поле бою <g/> , тоді <g/> , як сухе лушпиння <g/> , відлетять нігілізм і егоїзм <g/> , себелюбство й передчасний старечий песимізм
doc#76 <p> Але ми помилилися б і тоді <g/> , якби припустили <g/> , що в мові крайніх правих <g/> , отих « <g/> реакціонерів <g/> » слово общерусский було часто вживаним або улюбленим <g/> .
doc#54 Вони могли не знати цього тоді <g/> , — але Первомайський знає про це <g/> .
doc#62 Але тоді вона спокійно зважує всі " <g/> за <g/> " і " <g/> проти <g/> " й одверто каже <g/> , що маємо до діла з припущеннями й можливостями і не більше <g/> : хай нові дослідники виявлять більше фактичного матеріялу <g/> , і тоді - не тепер - можна буде прийти до певних і твердих висновків <g/> . </p>
doc#91 Українська література в УРСР не тільки загнана на 70 років назад <g/> , — вона не посідає навіть того ступеня культури <g/> , що посідала тоді <g/> .
doc#81 Я щасливо опинився в цьому колі нечисленних вибраних пізніше <g/> , в мій другий приїзд до Львова <g/> , 1943 року <g/> , але початки віри <g/> , довір'я й любови між нами були покладені ще тоді <g/> .
doc#9 Не хто інший <g/> , а Богдан Дідицький писав тоді <g/> : « <g/> Ми много полагали на сподіваноє сообщеніє словесне с Україною <g/> .
doc#41 Але автор <g/> , як і Комаха <g/> , зберігає камінно-серйозний вираз — і тоді <g/> : « <g/> Упевнившись <g/> , що він говорить серйозно <g/> , і <g/> , муслячи п'ятерицю слиною <g/> , вона перегортає сторінки далі <g/> » <g/> .
doc#4 — </p><p> ( <g/> « <g/> За вікном <g/> » <g/> ) </p><p> і тоді <g/> : </p><p> Присутність <g/> …
doc#33 І тоді « <g/> в тиші лямпи над столом ( <g/> Самота <g/> , самота <g/> !
doc#81 У першому році навчання це були історія російської мови — тема аж надто широка <g/> , але практично це означало опрацювати щойно виданий тоді « <g/> Исторический комментарий к современному русскому языку <g/> » ( <g/> 1936 <g/> ) <g/> ; український наголос <g/> ; мова російських пісень <g/> , записаних 1617 р. Річардом Джемсом <g/> ; лінµвістична географія <g/> ; і — фонетичний закон <g/> .
doc#31 Але їхньою вихідною позицією була накинена Хвильовому концепція масовізму літератури й сервілізму супроти партії й Москви ( <g/> що чимраз більше ототожнювалися <g/> ) <g/> , їхньою методою було насамперед цитування « <g/> отців <g/> » марксизму <g/> , а своїм тоном вони раз-у-раз — нема де правди діти — наближалися до прилюдного доносу <g/> , панівного тоді « <g/> літературно <g/> »-критичного жанру <g/> .
doc#70 Лише тоді автора не можна буде вкласти до різного ґатунку прокрустових лож <g/> , де відтинають ноги <g/> , руки <g/> , а то й голову <g/> . </p>