Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 Чи не тоді ж Юрко без дозволу лікарів утік чи не через те саме вікно <g/> . </p>
doc#20 Не те <g/> , щоб я на той час вилікувався від нашого ( <g/> національного <g/> ?
doc#22 І що навіть вироблений цілий ритуал на те <g/> , як безґрунтянинові зробитися формально </p><p> Справжня література завжди показує не минуле <g/> , а майбутнє <g/> .
doc#22 Невже ж і оповідання Коцюбинського про те саме <g/> ?
doc#22 Але пригадати те високе <g/> , що було в Коцюбинського <g/> , сполучити його з новим досвідом <g/> , — це людство може <g/> .
doc#22 Як і деінде <g/> , совєтська пропаганда насамперед використовує й спрямовує те <g/> , що вже існує <g/> . </p>
doc#24 Поруч Хвильового — застрільника і організатора — виростає постать Любченка — завершувача й синтезатора <g/> , людини <g/> , що викристалізувала й вичіткувала те <g/> , що в фантастичному й фанатичному мигтінні пронеслося в блискавичній самим стилем своїм творчості й діяльності Хвильового <g/> . </p>
doc#24 Фуґу всіх попередніх мотивів пори року являє собою початок розділу « <g/> Найменням — Жінка <g/> » <g/> , що закінчується <g/> , однак <g/> , побутовою новелею про те <g/> , як гроза застала коханців на цвинтарі <g/> .
doc#24 <p> І побутові деталі похорону в « <g/> Мелодрамі <g/> » з « <g/> добродушним чолов'ягою » -могильником <g/> , що просить на чай <g/> , з затоптуванням недокуреної цигарки в землю щойно викопаної могили <g/> , і те <g/> , що навіть уявні співрозмовники « <g/> Лялькового дійства <g/> , або повстання крови <g/> » повертаються з такої частої в побуті двадцятих років доповіді на тему « <g/> Наша дійсність і проблема статі <g/> » — і ще багато <g/> , багато тих рисочок не дають творові стати висушеною алегорією або абстрактною деклямацією <g/> , наближають його до землі <g/> , не приземляючи і не принижуючи <g/> , доводять <g/> , що твір склався не добором умовних ситуацій і персонажів до наперед вигаданих схем і тверджень <g/> , а глибоким і впертим вмислюванням у плин життя і намаганням не поза ним <g/> , а таки в самому ньому викрити <g/> , виявити
doc#25 Але це чуття було блискуче <g/> , коли зважити на те <g/> , що це була фактично перша синтетична спроба такого обсягу <g/> , до того ж при загальному браку матеріялів <g/> , і пізніші досліди показали <g/> , що первісний розподіл говірок у Михальчука був у головному слушніший <g/> , ніж клясифікація Соболевського <g/> , на яку Михальчук був пристав <g/> .
doc#25 <p> Питання про те <g/> , чи приголосні перед е <g/> , и були в староукраїнських говірках тверді чи м'які <g/> , досі ділить українських мовознавців на два табори <g/> , тоді як чужинецькі майже всі дотримуються думки <g/> , що вони були м'які <g/> .
doc#25 шелесних <g/> , то вони таки ствердли пізніше <g/> , а це сталося не через те <g/> , що їх м'якість передалася вставному й <g/> , що потім випав ( <g/> нье > нйе > не <g/> ) <g/> , як думав Боґородіцький ( <g/> і фактично Шахматов <g/> ) <g/> , а “ <g/> пересуненням артикуляції цих голосних у більш задню частину піднебіння <g/> ” ( <g/> 10 <g/> , 29 <g/> ) <g/> , що Михальчук уважав взагалі за характеристичну рису української артикуляційної бази супроти інших східньослов'янських мов ( <g/> 3 <g/> , 51 <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 Живим для наступних поколінь у них лишається те <g/> , що не входило в життьове завдання їхнього покоління <g/> , що перевищувало це завдання <g/> , що здавалося сучасникам зайвим <g/> , недоречним або незрозумілим <g/> . </p>
doc#25 Він робить наголос на те <g/> , що “ <g/> між південноруською ( <g/> себто українською — Ю.Ш. <g/> ) і північноруською ( <g/> себто первісно білоруською — Ю.Ш. <g/> ) діялектними групами існують не самі тільки зовнішні і більш або менш дрібні відхили в мові <g/> , легко зводжувані до спільних знаменників <g/> , — а багато корінних <g/> , принципових відмін у звуковій і граматичній будові мови <g/> , посилюваних ще особливою системою різноманітних комбінацій у мові кожної групи тих самих елементів і форм <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 26 <g/> ; пор <g/> .
doc#25 <p> Перенесення питання в площину структури мови і порівняння не просто складників мови <g/> , а співвідношень і функцій складників мови <g/> , — ось те нове <g/> , що принципово відрізняє Михальчука від його сучасників і робить його попередником <g/> , наприклад <g/> , такого українського мовознавця <g/> , як Василь Сімович <g/> .
doc#25 <p> Однією з відмінностей української мови проти російської він уважає те <g/> , що українська мова має фонему о/ô тоді як російська має фонему о ( <g/> 3 <g/> , 64 <g/> ) viii <g/> .
doc#26 Але — програма мінімум — може пощастить припинити те <g/> , що Ігор Костецький влучно назвав « <g/> перелаюванням через тин <g/> » <g/> , модернізовану версію баби Палажки й баби Параски <g/> .
doc#27 Тепер треба взять своє назад з лихвою <g/> , не вважаючи на те <g/> , що хозяйствував на нашому добрі Пушкін і інші <g/> » <g/> .
doc#27 <p> Аналізуючи листи <g/> , що нам приступні <g/> , можна висунути тезу про те <g/> , що в житті й діяльності Куліша було кілька позитивних констант <g/> , що забезпечували їй єдність на протязі багатьох десятиріч <g/> .
doc#28 Хай ні разу не згадано тут суто сучасних імен або понять <g/> , хай панує те <g/> , що Гординський назвав « <g/> алюзійним методом <g/> » <g/> , але в сонеті « <g/> Чистий Четвер <g/> » сам поет дав нам ключ до розшифрування своїх поезій як двоплянових <g/> : вони не тільки історичні <g/> , не тільки книжні <g/> , а й сучасні <g/> , суб'єктивні <g/> , злободенні <g/> .