Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> Через це Скалозуб ніби взяв на себе обов'язок доводити прикладом самого себе <g/> , що українці не тільки мужики <g/> , що єсть навіть і такі по-европейськи одягнені <g/> , виховані люди з українською мовою <g/> , яка хоч і українська <g/> , але не мужича <g/> .
doc#9 Справді <g/> , в цей час на Великій Україні працюють такі письменники-галичани <g/> , як М. Ірчан <g/> , В. Ґжицький <g/> , Кл <g/> .
doc#9 , такі науковці <g/> , як С. Рудницький <g/> , М. Яворський та ін <g/> .
doc#9 Тон задають такі газети <g/> , як київське « <g/> Українське слово <g/> » <g/> , харківська « <g/> Нова Україна <g/> » <g/> .
doc#9 Маю на увазі такі слова <g/> , як інвазія <g/> , змаг <g/> , чин <g/> , урухомити <g/> , зголоситися <g/> , вояк та ін <g/> .
doc#9 Візьмімо такі цілком нормальні в сучасній літературній мові слова <g/> , як вчасний і завчасний <g/> .
doc#9 <p> Олена Пчілка відзначає такі галицизми <g/> , « <g/> що здаються їй ( <g/> Любі з « <g/> Товаришок <g/> » <g/> .
doc#9 Ледве чи можна вважати за галицькі такі слова <g/> , як здібний ( <g/> Грін <g/> .
doc#9 Непевні такі приклади <g/> , як майже <g/> , сумніватися <g/> , подібний <g/> .
doc#9 Образ такої « <g/> знегаличаненої <g/> » або « <g/> догалицької <g/> » української літературної мови треба шукати в провінціяльних виданнях <g/> , переважно науково-популярного характеру на зразок складеної « <g/> полтавською <g/> » говіркою « <g/> Химії <g/> » Мазуренка <g/> , де знаходимо такі слова <g/> , як грахвин ( <g/> карафка <g/> , рос <g/> .
doc#9 Це такі слова <g/> , як спохвату <g/> , сливе <g/> , хапки <g/> , вашого ( <g/> двічі зустрічається в Шевченка <g/> ) <g/> , вобляги <g/> , уявки та ін <g/> .
doc#9 В новішій літературі такі конструкції не часті <g/> , але трапляються вже не так і рідко <g/> : « <g/> Готувалося нічну експедицію <g/> » ( <g/> Ю. Яновський <g/> ) <g/> ; « <g/> Рани обмивалося гарячою водою <g/> » ( <g/> Ю. Смолич <g/> ) <g/> ; « <g/> Училося отут гуртом урок <g/> » ( <g/> П. Тичина <g/> ) <g/> .
doc#9 Тут навіяні галицьким впливом такі явища <g/> , як вимова и <g/> , а не і після приголосних д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед приголосним ( <g/> так зване « <g/> правило дев'ятки <g/> » <g/> , але вимова и після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження (
doc#9 У словотворі такі є іменники жіночого роду з наростком -овка на означення процесу <g/> , дуже поширені в усній мові Східної України ( <g/> підготовка <g/> , норм ( <g/> ір <g/> ) овка тощо <g/> ) <g/> , але не сприйняті літературною мовоюliii <g/> .
doc#9 Коли всі такі форми в літературній мові не прищепилися <g/> , то це насамперед пояснюється активним чи пасивним опором тих говірок <g/> , які цих явищ не знають <g/> .
doc#9 Висловлював такі припущення і М. Драгоманов <g/> , а слідом за ним — А. Кримський <g/> : « <g/> Здається <g/> , можна лякатися <g/> , що колись віщування Драгоманова здійсниться <g/> , маленька Галичина переважить велику Україну <g/> …
doc#9 Слова з новим значенням сприймаються як такі <g/> , а слова <g/> , що означали вже певні поняття <g/> , стають синонімами <g/> .
doc#9 Основними засобами його урочистого стилю є церковнослов'янізми <g/> , зокрема такі <g/> , які є спільними в російській мові <g/> , так <g/> , що мається враження <g/> , що вони прямо запозичені від російської мови <g/> , напр <g/> .
doc#9 Із цієї причини мовна чистка відбилась <g/> , як правило <g/> , тільки на тих галицизмах <g/> , які можна було як такі чітко пізнати <g/> .
doc#9 Але <g/> , здається <g/> , навіть того малого матеріялу <g/> , що може бути тут поданий <g/> , вистачає для того <g/> , щоб висунути такі дві тези <g/> : </p><p> 1. Чернігівська традиція була обмежена <g/> , але не припинена в українській літературній мові XIX сторіччя <g/> .