Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#66 Але чи може театр прочитати їх усі разом <g/> , так <g/> , як всотує їх у себе читач <g/> , уважно читаючи твір <g/> ?
doc#40 <p> Як синтаксична синонімія охоплює різні типи речень <g/> , так охоплює вона і різні типи підмета <g/> , різні типи присудка <g/> , різні способи граматичного зв'язку між ними тощо <g/> .
doc#19 Ганьба шляхетсько-польської і деспотично- московської державности <g/> , докори на обидва боки за історичні кривди і протести проти польської і московської зажерливости на духову самостайність українського народу <g/> , все те зробило цей твір зовсім недогодним до друку як по сей <g/> , так і но той бік кордону і через те знеохотило до належитої виправки віршу <g/> » <g/> .
doc#81 Як удар у соняшне сплетіння вражає веµетативну нервову систему <g/> , так удар Вичлінського зрушив мою підсвідомість <g/> .
doc#40 Значить <g/> , мусить бути чотири граматичні пари <g/> ; і справді <g/> , так воно і є <g/> : речення складається з чотирьох пар <g/> : я задумав <g/> , задумав іти <g/> , іти аж у Київ <g/> , самий Київ <g/> .
doc#40 <p> в <g/> ) творення і вживання третього ступеня прикметників </p><p> Третій ступінь нормально твориться від другого ступеня <g/> , так <g/> , що до наросткованих форм додається приросток най- <g/> , напр <g/> .
doc#40 У деяких говірках <g/> , як східніх <g/> , так і західніх <g/> , зберігся старий сполучник но ( <g/> на сході України іноді в формі ну <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> в. Посильні частки аж <g/> , бо <g/> , же ( <g/> після голосних ж <g/> ) <g/> , то <g/> , таки <g/> , так <g/> , та <g/> , і <g/> , не <g/> , ну <g/> , но <g/> , все <g/> .
doc#76 Як слово виринуло в Юзефовича <g/> , коли готувався Емський указ <g/> , так напередодні Валуєвського указу 1863 року знаходимо слово в Івана Аксакова <g/> , провідної постаті серед російських слов'янофілів <g/> , у його нападі на « <g/> Основу <g/> » <g/> .
doc#70 Як є міграція людей до України <g/> , так відбувається міґрація слів <g/> .
doc#72 І не хто інший <g/> , як Квірінґ <g/> , пер- </p><p> За даними Книжкової палати УРСР на Україні виходило газет <g/> : </p><p> РІК </p><p> Українських </p><p> Російських </p><p> 1918 </p><p> 127 </p><p> 227 </p><p> 1919 </p><p> 60 </p><p> 228 </p><p> 1920 </p><p> 87 </p><p> 26650 </p><p> 1921 </p><p> 45 </p><p> 95 </p><p> 1922 </p><p> ЗО </p><p> 10251 </p><p> 1923 </p><p> 28 </p><p> 86 </p><p> 1924 </p><p> 36 </p><p> 95 </p><p> Рік </p><p> Українські </p><p> Російські </p><p> 1918 </p><p> не подано </p><p> не подано </p><p> 1919 </p><p> не подано </p><p> не подано </p><p> 1920 </p><p> 35 </p><p> 147 </p><p> 1921 </p><p> 99 </p><p> 199 </p><p> 1922 </p><p> 83 </p><p> 353 </p><p> 1923 </p><p> 80 </p><p> 492 </p><p> 1924 </p><p> 176 </p><p> 752 </p><p> ( <g/> “ <g/> Преса <g/> ” 174 <g/> ) </p><p> ший секретар ЦК і протягом довгих років упертий противник українізації <g/> , так підсумовує становище <g/> : “ <g/> Ми повинні сказати <g/> , що наша влада досі ще надто не національна <g/> , ще надто не українська <g/> , і що в цій справі ми в усякому разі ані трохи не переборщили <g/> ” ( <g/> Попов 272 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Певна річ <g/> , я не вибирав собі свідомо приятелів серед євреїв <g/> , я навіть не усвідомлював собі самого факту <g/> , так воно само собою склалося <g/> .
doc#59 Як у біології онтогенеза повторює філогенезу <g/> , так і тут <g/> , перипетії надізарської розмови внутрішнім змістом своїм до певної міри повторюють перейдені щаблі життя героїв <g/> , як вони відбилися у « <g/> вставних <g/> » епізодах <g/> . </p>
doc#18 Словами Олександра Білецького <g/> , уже частково цитованими <g/> , « <g/> Його Мойсей — це <g/> , так би мовити <g/> , конденсація духовної енерґії народу <g/> , його кращих прагнень <g/> , а разом з тим і сумнівів та вагань <g/> …
doc#12 <p> При подвійних сполучниках ( <g/> тому що <g/> , через те що <g/> , для того <g/> , щоб <g/> , так що тощо <g/> ) кому ставимо або перед першою <g/> , або перед другою частиною сполучника <g/> , залежно від місця павзи <g/> , напр <g/> .
doc#81 Це не було реальне місто <g/> , воно було ніби поза часом і простором <g/> , воно було я <g/> , але це я <g/> , так вірилося <g/> , вірилося беззастережно <g/> , знаходило себе в образі міста <g/> .
doc#47 Ось мама боронить беззахисних котів від жорстокої Уліти <g/> ; забороняє жорстоку гру з Мамуркою <g/> ; до мами біжать діти зі скаргами на всі несправедливості <g/> ; у маму ніжно закоханий лютий пес Гектор і <g/> , так само <g/> , гер фон- Кравзе <g/> , з усіх людей тільки їй кориться перший з них <g/> ; це мати пестить приреченого на заріз страшного бугая Буцила <g/> ; « <g/> всі діти хочуть попасти до мами <g/> , притулитися лицем до її лиця <g/> , до її милої долоні <g/> » <g/> ; мама « <g/> радісна й ласкава <g/> » <g/> ; ось <g/> , « <g/> уся якась просвітлена і радісна <g/> » <g/> , вона стоїть у сонці <g/> .
doc#9 Малий успіх першої в Києві щоденної української газети « <g/> Громадська думка <g/> » в перший рік її видання ( <g/> 1906 <g/> ) сам видавець пояснює передусім тим <g/> , що « <g/> публіка <g/> , як інтелігентна <g/> , так і не інтелігентна не звикла зовсім до української газетної мови <g/> …
doc#9 — Правобережний гомін єсть відомий мені по знаттю його на Волині <g/> , — і маю сказати <g/> , що він повинен би бути й кожному <g/> , хто дбає о силу й багатство української мови <g/> , стільки ж милим <g/> , скільки й лівобережний <g/> : так надто щиро та широко приховав він свою українську вдачу <g/> »1. І далі Олена Пчілка доводить <g/> , що він зовсім не ополячений <g/> , а тому слід « <g/> залишити ту гадку з погляду мови про " <g/> єдину чистую <g/> " Полтавщину <g/> .
doc#71 <p> </doc> </p><p> Якщо асоціювати літературні мови з тими письменниками <g/> , які їх створили й поширили <g/> , то мову старослов'янську – першу літературну мову слов'ян <g/> , скомпоновану штучно <g/> , – неможливо відокремити від особи Костянтина та – частково – Мефодія <g/> ; так само й сучасна українська літературна мова може бути пов'язана з ім'ям великого українського поета Тараса Шевченка і <g/> , до певної міри <g/> , його сучасника Панька Куліша <g/> .