Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 <p> Глядач картин Курилика при бажанні може забути про оповідь <g/> , що стоїть за ними і що ніби породила їх <g/> , про біографічне тло і про історію Канади й канадців <g/> , епізоди якої до них увійшли <g/> ; може примусити себе абстрагуватися від їхньої філософії й проповіді віри — тоді вони тим яскравіше постануть перед ним як гра площин <g/> , що несуть у собі співвідношення кольорів <g/> .
doc#6 Віднайдення себе як персони він сподівався від віри <g/> .
doc#6 Цілком міг Курилик застосувати до себе ту сцену роману <g/> , в якій молодий Ван Ґог приносить свої перші рисунки на оцінку старшому маляреві Пітерсенові <g/> : </p><p> — Вінсенте <g/> .
doc#7 У другому випадку спогад і веселість були б об'єктами при дієслові підняв <g/> , що <g/> , бувши перехідним <g/> , кричуще вимагає після себе знахідного відмінка <g/> , а тим часом його начебто немає <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#8 Недурно він завжди протестував проти твердження про « <g/> п'ятірне Гроно <g/> » неоклясиків <g/> , вважаючи себе за шостого — і єдиного прозаїка серед неоклясиків <g/> .
doc#8 Антоній узяв був на себе образ Франсуа Війона <g/> , — з нього вийшов би Кирило Тур <g/> .
doc#8 Але все одно він не міг би повністю виявити себе в нашому суспільстві <g/> , як свого часу не міг зробити цього Куліш <g/> , що про нього Петров писав <g/> : « <g/> Парляментар без парляменту <g/> , лідер без партії <g/> , громадський діяч без трибуни <g/> , журналіст без журналу <g/> , людина великих плянів і великих підприємств без матеріяльної бази <g/> » <g/> . </p>
doc#9 <p> Буває так <g/> , що дослідник шукає для себе теми <g/> , але тут тема шукала дослідника <g/> .
doc#9 У себе вдома <g/> , в родині тощо ми говорили <g/> , писали <g/> , думали « <g/> по-харківськи <g/> » ( <g/> офіційно це звалося по-києво-полтавськи <g/> ) <g/> , а через дорогу <g/> , в домі <g/> , наприклад <g/> , Василя Сімовича <g/> , або в книгозбірні НТШ тощо це саме роблено « <g/> по-львівськи <g/> » <g/> .
doc#9 Звідтам надіялись ми приобрісти в час теперішного язикового розвою тоє <g/> , що нам ілі вовся не стає <g/> , ілі <g/> , що у нас не точно єсть розвите <g/> ; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод <g/> , щосьмо его с трудом духа під отмінними обстоятельствами із себе возростили <g/> »4. Як бачимо <g/> , і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з цим словом <g/> ; тільки народовці ладні переймати його цілком <g/> , а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те <g/> , що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву <g/> , а частково на норми ще Мелетія Смотрицького язичия <g/> . </p>
doc#9 І галичани зразу усвідомлюють це й приймають на себе цей почесний тягар <g/> .
doc#9 Як властиво повинні б писати ті поети <g/> , коли їм заборонено уживати таких слів народних <g/> , які вони чують довколо себе <g/> ?
doc#9 Б. Грінченко писав <g/> : « <g/> Ми проміж себе <g/> , в своєму гурті можемо й про далеко важливіші речі сперечатися <g/> , але це ні трохи не пошкодить нам іти до однієї мети вкупі <g/> , і такі люди <g/> , як д. І. Франко все ж сидітимуть на покуті в українській хаті <g/> …
doc#9 Бо літературна мова не мала обмежитися на мовних засобах баби Палажки <g/> , і коли І. Нечуй-Левицький обстоював таке обмеження літературної мови <g/> , то він фактично <g/> , — безперечно <g/> , неусвідомлено для самого себе — обстоював наближення української літературної мови до російської <g/> , як ми ще покажемо це на прикладах у V розділі <g/> . </p>
doc#9 Але польські елементи не затемнили народної основи мови <g/> : вони посіли тільки місце тих великоруських елементів <g/> , які неминуче вдерлися б при широкому й вільному розвитку малоруської письменности на Україні <g/> »3. </p><p> Але незалежно від того усвідомлення чи неусвідомлення суті справи передові кола українського суспільства вже тоді розв'язали для себе недвозначно питання напряму розвитку української літературної мови <g/> .
doc#9 Особливо ж численні приклади можна подати з дієслів <g/> : показуватися — виявлятися ( <g/> Показалося <g/> , що школа замкнена <g/> » — « <g/> Лялечка <g/> » <g/> , 31 <g/> ) <g/> ; почуватися — почувати себе ( <g/> « <g/> Він почувався на волі <g/> » - « <g/> Дорогою ціною <g/> » <g/> , 67 <g/> ) <g/> ; перестрашитися — злякатися ( <g/> « <g/> Соломія сиділа перестрашена <g/> » - Там же <g/> , 88 <g/> ) <g/> ; млоїти - нудити ( <g/> « <g/> Під серцем її млоїло <g/> » — Там же <g/> , 95 <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 У займенниках варт звернути увагу на спорадичне вживання зворотного займенника себе в функції взаємного займенника відповідне до східноукраїнського і літературного звороту один одного ( <g/> « <g/> Жду лиш <g/> , коли ми поглянем на себе <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 278 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 У займенниках варт звернути увагу на спорадичне вживання зворотного займенника себе в функції взаємного займенника відповідне до східноукраїнського і літературного звороту один одного ( <g/> « <g/> Жду лиш <g/> , коли ми поглянем на себе <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 278 <g/> ; пор <g/> .