Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Вісниківська концепція в свій час була доконечна й корисна <g/> .
doc#16 <p> Головна причина такого помішання понять полягає в тому <g/> , що в силу своєї обдарованости і темпераментности <g/> , в силу закономірностей історичного розвитку українства Донцов <g/> , який був носієм ідей націоналізму в його крайній формі <g/> , став єдиним популярним ідеологом націоналізму <g/> ; але його крайності були величезній більшості українського народу чужі й далекі <g/> , і <g/> , приймаючи до певної міри ідейний провід Донцова <g/> , він фактично вкладав у рух <g/> , у свій визвольний рух <g/> , зміст націоналізму « <g/> поміркованого <g/> » <g/> , « <g/> гуманістичного <g/> » <g/> , « <g/> демократичного <g/> » <g/> , « <g/> християнського <g/> » <g/> , чи як ще його можна умовно назвати <g/> .
doc#16 Тут констатується тільки те <g/> , що термін Донцова « <g/> націоналізм <g/> » прищепився в українській дійсності <g/> , але зміст терміну не прищепився <g/> , що українці вклали — великою мірою несвідомо для самих себе і без жадного теоретичного на це обґрунтування — в термін свій зміст <g/> , який відповідав сторіччями <g/> , а може й тисячоріччями <g/> , вироблюваній ментальності українця <g/> . </p>
doc#16 Тому вказувати на вичерпаність історичної ролі Донцова і вісниківства ще не означає говорити про кінець українського націоналізму <g/> , а радше означає стверджувати український націоналізм <g/> , але в тому розумінні <g/> , в якому його приймає і вважає за свій український народ <g/> . </p>
doc#16 ) <g/> , яких вісниківство все таки прийняло в свій пантеон <g/> ?
doc#16 Пруст створив свій велетенський роман <g/> , який свідчив про крайню <g/> , здавалося б <g/> , межу душевної спустошености буржуазного інтелігента <g/> » <g/> .
doc#16 <p> Можна не помиляючися сказати <g/> , що найпопулярнішим поглядом був погляд той <g/> , що поразка національної революції коренилася в тому факті <g/> , що большевизмові ( <g/> в формі якого об'єктивно виступав уже й тоді російський імперіялізм <g/> , оновлений <g/> , посилений і добре замаскований <g/> ) вдалося розмірно широкі маси вирвати з-під впливу українських національно-творчих чинників і перетягнути на свій бік — перетягнути <g/> , не гребуючи жадними засобами <g/> , від терору до демагогічного розпалювання соціяльної ворожнечі <g/> .
doc#16 Люди <g/> , що втратили стежки до народнього серця <g/> , вирішили <g/> , застосувавши чужі методи <g/> , демагогічні методи свого і свого народу найлютішого ворога <g/> , таким способом повести ( <g/> може більш відповідало б слово потягти <g/> ) свій народ на боротьбу з тим ворогом <g/> .
doc#16 <p> Все на світі має свій час <g/> .
doc#16 Так <g/> , МУР Донцова і донцовців у свій склад прийняти може <g/> .
doc#17 З другого боку <g/> , режисер <g/> , очевидно <g/> , включив певну хаотичність ритму другої <g/> , третьої й четвертої дії в свій плян постави як свідоме завдання <g/> .
doc#17 Він домігся цього не складанням акторських осягів <g/> , як це спробував був зробити в « <g/> Народньому Малахієві <g/> » <g/> , а включенням акторських даних у свій єдиний і витриманий плян <g/> .
doc#18 Правди ради треба сказати <g/> , іцо і це твердження знайшло свій перший вияв у Яреми ( <g/> с. 17 <g/> ) <g/> .
doc#18 В його <g/> , пароду <g/> , душу поклав серцевидець Єгова свій скарб <g/> , покликання гебреїв — « <g/> світ слобонити від мук і роздору і жаху <g/> » <g/> , « <g/> статися сіллю землі <g/> » <g/> , їх призначення — стати « <g/> будучим царем світу <g/> » <g/> , дарма що <g/> , а може тому що сьогодні народ цей — </p><p> Між премудрими він не мудрець <g/> , </p><p> У війні не войовник <g/> , </p><p> У батьківщині своїй він гість </p><p> І всесвітній кочовник ( <g/> VI <g/> ) <g/> . </p>
doc#18 <p> Легко власний свій забаг подать </p><p> За веління Єгови ( <g/> XIV <g/> ) <g/> . </p>
doc#18 Переборення цієї концепції приходить у кризі <g/> , що знаходить свій найвищий вираз у кінцівці розділу XVIII <g/> , — « <g/> Одурив нас Єгова <g/> !
doc#18 З мистецько-фахового погляду це першорядної якости будова <g/> , зведена з тривкого матеріялу рукою досвідченого і сумлінного муляра <g/> , де кожна цеглина припасовна майстерно до іншої <g/> , де нема шпарин і кривини <g/> , будова <g/> , що простоїть сторіччя <g/> , тоді як псевдоекспериментальний <g/> , але в суті речі хирлявий вірш не одного сучасника Франкового <g/> , такий модний у свій час <g/> , не склав іспиту навіть десятиліть <g/> .
doc#18 25 грудня 1845 року в прозрінні того <g/> , що доля незабаром перетне нитку його вільного життя <g/> , Шевченко написав свій « <g/> Заповіт <g/> » <g/> .
doc#19 Правда <g/> , ці твори були написані або вперше надруковані <g/> , мабуть <g/> , переважно після того <g/> , як Мова викінчив свій твір <g/> .
doc#19 Не маємо даних про наміри Мови <g/> , не знаємо <g/> , чи призначав він свій твір для сцени <g/> .