Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> V. ГАЛИЦЬКІ МОВНІ ЕЛЕМЕНТИ <g/> , ІНКОРПОРОВАНІ В СИСТЕМУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ </p><p> Із зробленого в попередніх розділах огляду мовних впливів Галичини на Велику Україну в їх історичній послідовності видно <g/> , що питома вага галицьких мовних елементів у сучасній українській літературній мові мусить бути немала <g/> , що ця літературна мова <g/> , власне <g/> , сміливо може бути названа мішаною щодо своєї діялектної основи <g/> , і <g/> , отже <g/> , традиційне підручникове твердження про її київсько-полтавську основу вимагає якщо не цілковитої ревізії <g/> , то принаймні додатку <g/> : з великим галицьким нашаруванням <g/> .
doc#9 Але мова не логіка і зовсім не повинна в усіх деталях своєї структури коритися вимогам логіки <g/> .
doc#9 Годі шукати в них філологічних знань і обґрунтованости <g/> , але мовне відчуття сучасника <g/> , що добре знав мову своєї ( <g/> правда <g/> , вузької <g/> ) території в осередку України-Надросянщини <g/> , в них <g/> , безперечно <g/> , виявилося <g/> .
doc#9 раздражение <g/> ) <g/> , краснорічивість ( <g/> « <g/> Перли своєї східньої краснорічивости <g/> » — Ч. 131 <g/> ; рос <g/> .
doc#9 Ні <g/> , за поодинокими можливо винятками <g/> , можна бути певним <g/> , що ввесь цей лексичний матеріял він знаходив у говірках своєї Надросянщини в живому обігу <g/> .
doc#9 У новій Україні людність повинна буде однаково підносити культуру своєї мови <g/> .
doc#9 Марковичем завдячує <g/> , мабуть <g/> , чернігівські елементи своєї мови Марко Вовчок <g/> .
doc#10 Ганцов пише <g/> , що їм “ <g/> можна закидати хибність їх методу <g/> , через те вони й не довели своєї думки <g/> , але не довести чогось не значить довести протилежне <g/> ” ( <g/> 6 <g/> , 256 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Праці над нормалізацією української літературної мови Курило присвятила багато часу і уваги <g/> , особливо в першій половині своєї недовгої — 14-річної — наукової діяльносте У широкій <g/> , колективній нормалізаційній праці тих років чи не на перше місце треба поставити поруч О. Синявського — в царині правопису <g/> , ортоепії й морфології — і Ганцова — в царині загального словництва <g/> , — Курило в царинах фахового словництва <g/> , словотвору <g/> , синтакси й фразеїології <g/> .
doc#10 Це не була наукова праця <g/> , це був практичний підручник для дітей <g/> , він не давав наукової системи й не претендував на сувору науковість методи <g/> , — але він будив любов до своєї країни й мови й защеплював норми цієї мови <g/> .
doc#10 <p> Курило не належала до лінгвістів <g/> , безтурботних щодо методології своєї науки <g/> , до вчених <g/> , що покладаються на логіку самих фактів <g/> .
doc#11 Усе він переплутає <g/> , перекрутить <g/> , зовсім як у листі Городничого до жінки своєї ( <g/> охочі можуть розглядати як чергову інтермедію <g/> ) <g/> : </p><p> « <g/> Спешу тебя уведомить <g/> , душенька <g/> , что состояние мое было печальное <g/> , но <g/> , уповая на милосердие Божие <g/> , за соленые огурцы особенно и полпорции икры рубль двадцать пять копеек <g/> .
doc#13 Цілком імовірно <g/> , що він прийшов до байронічної будови своєї « <g/> Чорної Долини <g/> » шляхами інтуїції від Байрона <g/> , а не шляхами філологічних досліджень <g/> .
doc#15 Виділивши речення в окрему категорію від сповіщень за чисто формальною ознакою <g/> , Клеменсєвіч у дрібніших клітинках своєї клясифікації на структуру даного словосполучення не зважає зовсім <g/> , а тому в одну цілість об'єднує далеко не однакові конструкції <g/> .
doc#15 Цю категорію Пєшковський аналізує в третьому виданні своєї синтакси5В <g/> , що становить <g/> , як відомо <g/> , майже зовсім нову книгу проти перших двох видань <g/> . </p>
doc#15 В останньому виданні своєї граматики російської </p><p> мови В. А. Богородицький <g/> , наскільки можна судити з короткого абзаца <g/> , де подано відповідний приклад <g/> , не знає називних речень як особливого типу висловлення <g/> . </p>
doc#15 <p> Всупереч власним словам про властивість називних речень штучно- поетичній мові <g/> , Німчинов в іншому місці своєї праці ( <g/> с. 201 <g/> ) <g/> , розглядаючи генезу двоелементного речення <g/> , припускає <g/> , що воно могло творитися з двох самостійних слів-речень ( <g/> або словосполук-речень <g/> ) <g/> , одне з яких було називне <g/> .
doc#15 <p> Слово в силу своєї природи <g/> , залежної від характеру нашого мислення <g/> , не співвідноситься безпосередньо з тим чи тим конкретним предметом <g/> , коли воно тільки слово <g/> .
doc#15 : я не бачив « <g/> Любого друга <g/> » в кіні <g/> ; він захоплюється « <g/> Вітязем в тигровій шкурі <g/> » <g/> ) <g/> , називний відмінок виступає тут як форма прив'язаности даного слова ( <g/> чи словосполучення <g/> ) до поодинокого предмета <g/> , знову таки <g/> , слово не втрачає своєї загальносте <g/> , але використовується всупереч їй <g/> .
doc#16 В другій статті говориться <g/> , що противник її належить до фальшивих пророків <g/> , які « <g/> поставили в осередку своєї доктрини людину <g/> , детронізуючи її Творця <g/> , який повинен стояти в центрі всього <g/> » <g/> .