Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Нарешті осторонь стоїть ( <g/> 15 <g/> ) <g/> , єдиний у Ганцова монографічний опис старої пам'ятки <g/> ; але це в суті речі його учнівська праця — дипломна робота на тему <g/> , запропоновану вчителем молодого Ганцова — Шахматовим <g/> , що через обставини тих років чекала на друк коло десятьох років ( <g/> написана 1916 р. <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 У південних говірках о переходило в у <g/> , що потім нефонетично <g/> , під впливом і в наголошених складах заступалося й собі на і ( <g/> отже <g/> , спершу жінка — жунки <g/> , потім жінка — жінки14 <g/> ) — до речі данина відкиненим було поглядам Михальчука <g/> , хоч і в обмеженні до ненаголошеної позиції <g/> !
doc#10 <p> Тепер Ганцов каже <g/> , що розбіжність південно- і північноукраїнських говірок “ <g/> сягає найдавнішої доби в житті південної групи східньослов'янських племен <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 89 <g/> ) <g/> , що між ними є “ <g/> споконвічна відмінність <g/> ” <g/> , яка до речі знаходить свою відповідність в антропологічній відмінності північного українця від південного ( <g/> 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> , і що ця відмінність найглибша з усіх можливих <g/> , бо охоплює “ <g/> квантитативно-акцентологічну систему <g/> ” <g/> , яка визначає собою ввесь фонетичний розвиток мови <g/> .
doc#10 У суті речі все ( <g/> 2 <g/> ) присвячене викриттю орієнтації Свєнціцького на зіставлення зовні схожих фактів і вимозі брати факти в системі мови <g/> . </p>
doc#10 Численні автори різних мовних підручників і порадників <g/> , що видавалися тоді цілою зливою <g/> , в суті речі майже виключно популяризували настанови Курило в ( <g/> 5 <g/> ) <g/> .
doc#10 І знову ж таки всі ці речі цікавили її не тільки порядком накопичення фактів — вони цікавили її також можливістю виявити через них широкі культурні кола <g/> , понаднаціональні зв'язки українців <g/> , може — наблизитися до накреслення нових шляхів до складної проблеми української й слов'янської генези <g/> .
doc#10 Ці голоси належали російському лінгвістові А. Бескровному і польському В. Курашкєвичеві23. Стаття Курашкєвича вийшла трохи пізніше <g/> , коли Курило вже не могла йому відповісти <g/> , але в суті речі в своїй відповіді Бескровному ( <g/> 25 <g/> ; також 26 <g/> , 79 <g/> ) вона передбачила й закиди Курашкєвича й дала свою відповідь і на них <g/> .
doc#11 Пале Ґарньє <g/> , сенсацією міста <g/> , а тим самим Франції <g/> , а тим самим Европи <g/> , Анґелін Прельжокаж албанського <g/> , до речі <g/> , роду <g/> , унаочнив унутрішній зв'язок Шадерльо де-Лякльо з Моцартом <g/> , на чию музику партитуру балету скомпоновано <g/> .
doc#11 Вистава « <g/> Le pare <g/> » ставить у центр світобудови уповільнену любовну гру <g/> , СВІТ стає парком версальського крою <g/> , парк - осідком павільйону <g/> , павільйон кульмінацією рафінованої гри <g/> , усе до речі як і в книзі Кундери <g/> .
doc#11 <p> Не буде <g/> , здається <g/> , помилкою <g/> , коли скажемо <g/> , що в суті речі людських характерів ( <g/> отих <g/> , що типові в типових обставинах <g/> !
doc#11 Галузка <g/> , щоб поставити крапку над і <g/> , не-шевченківська <g/> , як не було шевченківським <g/> , до речі <g/> , наше « <g/> п'ятірне Гроно <g/> » <g/> , а перед тим зрілий Пантелеймон Куліш <g/> , Яків ГЦоголів <g/> , Франко <g/> , Леся Українка і ще багато хто <g/> .
doc#12 : без кінця <g/> , без краю <g/> , без ладу <g/> , без ліку <g/> , без пуття <g/> , без сумніву <g/> , в давнину <g/> , до відома <g/> , до вподоби <g/> , до краю <g/> , до лиця <g/> , до ноги <g/> , до побачення <g/> , до речі <g/> , до східсонця <g/> , з-за кордону <g/> , над силу <g/> , на зорі <g/> , на часі <g/> , під час <g/> , тим часом <g/> , як слід і т. д. </p><p> В сумнівних випадках треба використовувати словник <g/> , бо процес творення прислівників у сучасній мові плинний і тому встановити чіткі правила написання їх укупі чи нарізно не можна <g/> . </p>
doc#12 <p> 6. Перед і після таких слів і виразів <g/> , як от <g/> : на жаль <g/> , на щастя <g/> , пригадую <g/> , сказати правду <g/> , на диво <g/> , бач <g/> , розумієте <g/> , значить <g/> , повіриш <g/> , знаєте <g/> , знай <g/> , головне <g/> , бувало <g/> , будь ласка <g/> , до речі <g/> , пробачте <g/> , так би мовити <g/> , простіть <g/> , певно <g/> , напевне <g/> , звичайно <g/> , безперечно <g/> , безумовно <g/> , безсумнівно <g/> , звісно <g/> , зрозуміло <g/> , немає сумніву <g/> , відома річ <g/> , видима річ <g/> , певна річ <g/> , дійсно <g/> , либонь <g/> , мабуть <g/> , здається <g/> , можливо <g/> , припустимо <g/> , будь певен <g/> , очевидно <g/> , видно <g/> , як-не-як <g/> , розуміється <g/> , на мій погляд <g/> , по-моєму <g/> , на мою думку <g/> , кажуть <g/> , мовляв <g/> , я думаю <g/> , поперше <g/> , кінець-кінцем <g/> , нарешті <g/> , отже <g/> , одне слово <g/> , виходить <g/> , правда <g/> , навпаки <g/> , проте <g/> , а втім <g/> , загалом
doc#15 У рецензії на синтаксу латинської мови 0. Ірані він писав <g/> : </p><p> Основу іменного речення становить просте називання речі <g/> , що випливає в думці мовця <g/> , а тому основною формою іменного речення є номінатив <g/> ; і номінативне речення справді найчисленніше в усіх мовах <g/> , не тільки в латині <g/> . </p>
doc#15 ) <g/> , про спосіб означати властивості особи або речі <g/> , що сама не названа в реченні <g/> , родовим або прикметним ім'ям ( <g/> piper <g/> , non homo <g/> ; nugae <g/> ; mirum <g/> ) <g/> , про придієслівні означення <g/> , що постали з занепалих номінативних речень ( <g/> пох " <g/> вночі <g/> " <g/> ) <g/> , про номінатив психологічного підмета і т. д. <g/> . </p>
doc#15 <p> Надзвичайно цікава також кинута Зубатим думка про те <g/> , що перві- сно-прості синтаксичні витвори подекуди відроджуються в новому письменстві в новій функції <g/> : </p><p> Повчально також <g/> , що тільки нове письменство постачає стільки прикладів цих примітивних утворів <g/> : вони здобувають собі повне право в письменстві тоді <g/> , коли воно відходить від традиційної форми спокійного художнього викладу [ <g/> klidneho tvofenf umeleckeho <g/> ] <g/> , а прагне дійсного образу речі і вчинку <g/> , про які говорить <g/> . </p>
doc#15 Одначе далеко правдоподібніше <g/> , що слово сума тут цілком на місці - і означає <g/> , що слово має в своїй основі суму прикмет речі або явища або є сума уявлень окремих предметів або є те і те разом <g/> . </p>
doc#15 І генеза називних речень <g/> , і функціонування їх показують <g/> , що вони <g/> , ці речення <g/> , нерідко дуже зв'язані з неповними реченнями ( <g/> До речі це ще один доказ на користь того <g/> , що називні речення - речення <g/> , а не просто слова чи словосполуки <g/> ) <g/> .
doc#16 <p> Всі ці загальновідомі речі можна дуже легко потвердити і на матеріялі « <g/> Листа до голови МУРу п. Уласа Самчука <g/> » <g/> , вміщеного в « <g/> Орлику <g/> » <g/> , з якого наводжувано перед цим цитати і який є безпосереднім приводом написання цих рядків <g/> .
doc#16 <p> До речі <g/> , ця метода — улюблена метода всіх наших демагогів <g/> .