Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 Наші зустрічі ставали дедалі рідкіші <g/> , і говорилося при них більше про кулінарну майстерність Марії Данилівни <g/> , ніж про речі світогляду й культури <g/> .
doc#21 Йому здавалося <g/> , що свій погляд на світ і мистецтво він зможе висловити в них краще <g/> , ніж у статтях <g/> .
doc#22 Є інші <g/> , може більші <g/> , але не ті <g/> , що про них пише Малишко <g/> .
doc#24 Це час світання <g/> , що само розсічене автором на три окремі етапи <g/> : передсвітанкові шуми <g/> , що в них виливається ще стихійна сила степу <g/> ; рух <g/> , коли стихія ця вже починає діяти <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , дійство <g/> , — термін <g/> , що знаменує в « <g/> Вертепі <g/> » опанування стихії свідомою людською акцією <g/> .
doc#24 Але ці розділи конче потрібні <g/> , бо в них дано ту дійсність <g/> , яка <g/> , по суті <g/> , і перероджує і автора і жінку з цвинтаря <g/> .
doc#25 Справді <g/> , це кардинальні питання звукового розвитку української мови <g/> , і тому увага до них природна <g/> : розвиток і з старих Ҍ <g/> , е <g/> , о і — проблема ствердіння приголосних перед е <g/> , и. На насвітлення їх у Михальчука ми і кинемо тепер погляд <g/> , згадавши тільки <g/> , що мало не всі інші питання української історичної фонетики <g/> , особливо щодо голосних <g/> , знайшли своє хоч коротке насвітлення в Михальчука <g/> . </p>
doc#25 Досить згадати <g/> , що і в них є чимало застарілого <g/> , але на свій час вони стояли цілком на рівні найповажнішої науки <g/> , а багато в чому були ориґінальні й випередили не тільки сучасників <g/> , а і декого з пізніших упорядників загальних курсів історії української мови компілятивного характеру <g/> .
doc#25 Є в них і окремі фактичні помилки <g/> , але вони мають менше значення <g/> , ніж методологічна недосконалість <g/> . </p>
doc#25 Але кожне наріччя не тільки переформовує назовні ці елементи <g/> , а — і це головне — встановлює в них власні співвідношення <g/> .
doc#25 24 <g/> : “ <g/> Малоруське наріччя в розумінні сукупности малоруських чи точніше південноруських говірок <g/> , характеризується не тільки тим <g/> , у що зміняються звуки о та е ( <g/> таких змін цих звуків відомо не меншеі вісьмох <g/> , що в них принаймні п'ять є в інших слов'янських наріччях <g/> ) <g/> , скільки схожістю або єдністю умов цих змін і їх вихідною точкою <g/> ” <g/> .
doc#26 Дещо більше різноманітности й життя було в постатях ненародніх письменників — грішники завжди різноманітніші від носіїв чесноти <g/> , — але історія літератури згадувала про них нехотячи й воліла не йти в глибоку аналізу <g/> . </p>
doc#26 Радше це були події <g/> , течії <g/> , проблеми <g/> , які навмисне замазувано <g/> , бо пахло від них вільнодумством <g/> .
doc#27 Перелічім їх <g/> , а тоді скажім кілька слів про кожну з них <g/> : </p><p> перегляд романтичної концепції ролі козацтва в історії України <g/> ; </p><p> концепція двоєдиної « <g/> руської нації <g/> » <g/> , де Росії належить політичний провід <g/> , а Україні духовий <g/> ; </p><p> у зв'язку з тим віра в непереборну силу слова <g/> , зокрема і особливо українського <g/> ; </p><p> концепція власної <g/> , Кулішевої місії як людини <g/> , що має здвигнута українську націю з занепаду і тим самим забезпечити їй належне місце в « <g/> двоєдиній Русі <g/> » <g/> ; </p><p> у зв'язку з цим культ праці <g/> . </p>
doc#28 З униканням скороминущого й злободенного зв'язане в поетів-клясицистів і прагнення вживати замість назв речей сучасного побуту назви речей античного побуту <g/> : ви зустрінете в них нерідко амфори й чаші <g/> , але дуже рідко склянки й тарілки <g/> .
doc#28 Перша з них цілком об'єктивно-пластична <g/> : </p><p> Бреду обніжками й житами <g/> . </p>
doc#29 Ні збляклі афіші й фотографії <g/> , ні шкіци оформлення чи костюмів не відтворюють цілости вистави <g/> , зникає в них те <g/> , що <g/> , власне <g/> , робить виставу виставою <g/> : співгра різних мистецтв і живі люди як будівельний матеріял театрального твору <g/> .
doc#31 Його сучасники <g/> , що читали памфлети <g/> , відчували в них частину цього чару <g/> .
doc#31 Зі своєю партією рвати не можна <g/> , бо це <g/> , мовляв <g/> , зрада не тільки партії <g/> , але й тим соціяльним ідеалам <g/> , що за них вони так романтично йшли на смерть <g/> , це буде <g/> , нарешті <g/> , зрада самим собі <g/> .
doc#31 <p> Кількість посилань на письменників <g/> , культурних діячів і твори <g/> : </p><p> Середньовічні латинські 1 </p><p> Давньогрецькі 2 </p><p> Східні ( <g/> азійські і арабські <g/> ) З </p><p> Еспанські 4 </p><p> Польські 5 </p><p> Скандинавські 5 </p><p> Американські ( <g/> англомовні <g/> ) 5 </p><p> Давньоримські 8 </p><p> Італійські 8 </p><p> Англійські 13 </p><p> Німецькі 61 </p><p> ( <g/> З них 20 на « <g/> іже во отціх марксизму <g/> : Маркс <g/> , Енгельс <g/> , Бебель <g/> , Мерінґ <g/> ) </p><p> Французькі 51 </p><p> ( <g/> З них 14 на сучасних письменників <g/> ) </p><p> Українські передреволюційні 38 </p><p> Українські пореволюційні 191 </p><p> ( <g/> Разом 229 посилань <g/> ) </p><p> Російські 221 </p><p> ( <g/> З них 67 на передреволюційних <g/> , 83 пореволюційних <g/> , а 71 на « <g/> іже во отціх марксизму <g/> » <g/> : в ранніх памфлетах Ленін <g/> , Плеханов <g/> , Троцький <g/> , Бухарін <g/> ; у пізніх –Ленін і Сталін <g/> ) <g/> . </p>
doc#31 Стилістично беручи <g/> , однак <g/> , руку Хвильового видно в них до самого кінця <g/> .