Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 французьке мистецтво XVII-XVIII ст <g/> . <g/> , але тут нам цікавіший універсально-філософський аспект
doc#11 ? <g/> ) шле про нього секретні звіти <g/> , — кому <g/> ? Кажуть нам — монсиньйорові <g/> . Але це може бути титул
doc#11 сонця <g/> . Андрухович іде далі <g/> , він каже нам про затемнення світу ( <g/> сонце далеко <g/> , а світ ось-
doc#11 не виходило <g/> , — наш рідний Чортопіль завжди вам і нам до послуг <g/> . І Дапертутто — пан Скрізь — живий і є
doc#15 речень <g/> . Сперечання в цьому питанні <g/> , до яких нам доведеться звернутися надалі <g/> , власне <g/> , не були
doc#15 самостійних і незалежних елементів <g/> , про яку нам ще доведеться далі сказати <g/> , все ж практично не
doc#15 до цього прикладу <g/> . </p><p> Таке становище здається нам <g/> , звиклим до цього поняття <g/> , дивним <g/> , але <g/> ,
doc#15 . Навпаки <g/> , далі він схиляється до відомого вже нам прирівняння абсолютно самостійних називних
doc#15 відмінків - до називних речень <g/> , у звиклій нам термінології <g/> , - виявляється і в нечіткому
doc#15 називних речень <g/> . Але про це далі <g/> , а зараз нам слід повернутись до російського мовознавства
doc#15 ) висловлення <g/> . Таке відведення видається нам дуже слушним <g/> , хоча з погляду самого
doc#15 на цю тему і Л. Б. Перльмуттер <g/> , в роботі <g/> , до якої нам ще доведеться далі повернутися <g/> . </p><p> Погляд цей так
doc#15 них наявний ( <g/> воля пташкам <g/> ) або можливий ( <g/> слава нам <g/> ) давальний відмінок дійової особи <g/> . І
doc#15 аналізу останніх при загальному вже відомому нам підході Травнічка й сподіватися не доводиться
doc#16 Донцов і буде твердити <g/> , що Шевченко « <g/> відтворив нам старі чесноти козацької провідної верстви <g/> » <g/> ,
doc#16 методою критики <g/> , то єдине <g/> , що лишається нам <g/> , — не сідати з тими людьми за один стіл <g/> » <g/> . Чи
doc#16 говорить з учнями по-українськи <g/> . Знаний уже нам Р. О. в « <g/> Українському кличі <g/> » схильний
doc#16 воно так скоро відіграло свою ролю <g/> , лишивши нам тепер згар <g/> , чад і — нерідко — розгубленість <g/> . Бо
doc#16 над і. Нас кличуть до інквізиції й « <g/> стєнки <g/> » <g/> ; нам ототожнюють охрищення Руси й Хмельниччину з
doc#16 й Хмельниччину з большевицькою « <g/> стенкою <g/> » <g/> ; нам твердять <g/> , що нічого українського в історії