Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 у кошки <g/> " ( <g/> Крилов <g/> ) <g/> , - отже можна твердити <g/> , що Буслаєв не знав називних речень як певної категорії <g/> , хоча це місце і можна використати як натяк на можливість генетичного зв'язку називних речень з так званою " <g/> іменною конструкцією <g/> " <g/> . </p>
doc#15 <p> Погляди Шахматова і Пєшковського створюють інтерес до називного речення і серед українських мовознавців <g/> , і з 1928 року вони починають приділяти місце аналізі називних речень у своїх загальних курсах <g/> .
doc#15 називні речення <g/> , що означають час і місце дії <g/> , все частіше з'являються в літературі <g/> .
doc#16 І тому при першій же зустрічі з життям усі такі побудови падають <g/> , і лишається порожнє місце <g/> . </p>
doc#16 І тут донцовщина займає своє законне місце в ряду тих ідеологічних систем XX сторіччя <g/> , які своєю суттю мали якраз <g/> , спершися на інстинкти « <g/> черні <g/> » <g/> , використати їх для своїх потреб <g/> , систем <g/> , які <g/> , розглядаючи психологічно <g/> , були теж виявом потреб « <g/> черні <g/> » <g/> .
doc#16 Тут не місце заглиблюватися в історичні факти і обґрунтовувати те чи те розуміння їх <g/> .
doc#16 призначено йому місце <g/> » і робити « <g/> те <g/> , в чім лежало його завдання <g/> » ( <g/> Дух нашої давнини <g/> .
doc#18 Але місце цього конфлікту в поемі цілком підрядне <g/> .
doc#18 Раю нема <g/> , але рай є — у поступі <g/> , у русі <g/> , у творчості <g/> : « <g/> В тій боротьбі раз-у-раз гинугь мільйони людей <g/> , в ній на протягу звісної нам історії погибли тисячі і мільйони громад <g/> , племен і народів <g/> , лишаючи місце іншим <g/> , щасливішим <g/> .
doc#18 <p> Важить у структурі вірша тут не тільки присутність « <g/> зайвих <g/> » наголосів <g/> , а і їх місце <g/> .
doc#18 <p> Сьогодні ми вже можемо встановити історичне місце « <g/> Мойсея <g/> » <g/> .
doc#19 До цього ряду загублених талантів <g/> , поруч Манжури <g/> , Микола Зеров залучив Свидницького <g/> , цієї <g/> , за висловом Сергія Єфремова <g/> , « <g/> пропащої сили <g/> » <g/> , підкреслюючи <g/> , що був Свидницький невдаха з невдах <g/> , претендуючи на перше місце для нього в цьому пантеоні трагічних постатей нашої літератури XIX сторіччя <g/> . </p>
doc#19 Безконечні переїзди з місця злочину на місце злочину <g/> , цілоденне сухе — для протоколу — переслухування нашвидкуруч злочинців <g/> , « <g/> клопоти без кінця і краю <g/> » — все це гнітюче діяло на душу і <g/> , хоч постачало величезний життьовий матеріял і збагачувало безмірно знанням людей і життя <g/> , але водночас притупляло <g/> , виснажувало й забирало всяку можливість віддатися систематичній літературній праці <g/> .
doc#19 А якийсь символіст <g/> , може <g/> , позичив би таке місце <g/> , як мрійливе </p><p> Блуджу <g/> , нудьгую та журюся </p><p> Та позираю із хмеречі </p><p> У маривую даленечу </p><p> ( <g/> « <g/> Троїсте кохання <g/> » <g/> ) </p><p> або похмуро-гігантичне <g/> , з майстерним звукописом </p><p> Там <g/> , де гори в голих скелях досягають Божих хмар <g/> , </p><p> Там <g/> , де з віку в вік сябрують вогкість багн і лютий сквар <g/> ; </p><p> Де гуля свинота дика <g/> , де панує хижий звір <g/> , </p><p> Де корчій <g/> , лиха хвороба <g/> , душить рід людський на вмир <g/> … </p>
doc#19 У подібному зламі неминуче на місці витискуваних форм свідомости запановує мерзота спустошености і посідає це місце до того часу <g/> , поки переможна мова не стане своєю і водночас не пристосується до нового народу <g/> » ( <g/> Язык и мышление <g/> .
doc#19 Пора цьому письменникові-експериментаторові <g/> , попередникові експресіонізму в таких творах як « <g/> Троїсте кохання <g/> » й « <g/> Старе гніздо і молоді птахи <g/> » <g/> , прозаїзаторові поетичної мови й метрики <g/> , посісти заслужене місце в історії нашої літератури й на книжковій полиці нашого читача <g/> . </p>
doc#21 Коли я нагадав йому про поезію Леоніда Лимана <g/> , що була в редакційному портфелі <g/> , він заявив <g/> , що Лиман умістив десь шкідливу статтю про “ <g/> Арку <g/> ” <g/> , а до того ще в розмові з кимось назвав його <g/> , Нижанківського <g/> , “ <g/> сволоччю <g/> ” <g/> , а тому Лимана вигнали з “ <g/> Трибуни <g/> ” і не місце йому і в “ <g/> Арці <g/> ” <g/> .
doc#21 Що перешкоджало йому посісти місце серед перших <g/> , провідних <g/> , загальнознаних і загальновизнаних мистців <g/> , було не тільки відраза його до моди <g/> , а й принципово відмінна концепція мистецтва <g/> .
doc#22 Беручи речі політично <g/> , це тільки купа загальників совєтської пропаганди <g/> , себто порожнє місце <g/> .
doc#22 Коли Бланден хоче окреслити <g/> , в чому полягала зміна стилю життя в будинку німецької командантури — перед тим НКВД - після втечі німців <g/> , він пише <g/> , що запах махорки прийшов на місце турецького тютюну <g/> .