Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Основне в мовних здобутках М. Старицького те <g/> , що в принципі <g/> , в настанові й у самій практиці свого мовного новаторства <g/> , впроваджуючи в літературну мову елементи західноукраїнського <g/> , а почасти й польського походження <g/> , він орієнтувався не на етнографічно відповідну до якогось діялекту <g/> , а на вироблену синтезою різнодіялектних і навіть почасти різномовних елементів літературну мову інтелігенції <g/> .
doc#9 Була вона й причиново зумовлена <g/> , бо перед цим ніщо не ставило межі припливу галицьких впливів у літературну мову <g/> . </p>
doc#9 Він закинув своєму супротивникові хуторянську обмеженість <g/> , бажання заплямувати й відкинути все те <g/> , що не вживається на рідному хуторі <g/> , бажання тим більше необгрунтоване <g/> , що в підросійській Україні не було ніякої іншої школи <g/> , крім російської <g/> , а значить українську мову поза своїм хутором люди могли знати хіба тільки з белетристики <g/> .
doc#9 І <g/> , видно <g/> , він сам визнавав це <g/> , бо <g/> , почавши статтю романтичними піднесеннями мови кожної української спільности <g/> , хай навіть найменшої <g/> , він кінчає її ( <g/> поза закликом боротися з пуризмом <g/> ) словами <g/> , що знецінюють мову і приділяють їй цілком другорядне значення <g/> : « <g/> Мова <g/> , хоч і який коштовний скарб <g/> , не є все-таки найвищим скарбом <g/> …
doc#9 І. Кокорудз змальовує об'єктивно вплив Галичини на українську літературну мову і намагається знайти причину цих впливів <g/> .
doc#9 І далі <g/> : « <g/> Під час <g/> , коли на Україні рідко язик українсько-руський є розговорним між тамошною інтелігенцією <g/> , то в Галичині говорять ним як в простій хаті <g/> , так і в найелегантніших і найвищих сальонах <g/> »1. </p><p> Все це були незаперечні факти <g/> , не позначатися на розвитку мови вони не могли <g/> , впливи Галичини на загальноукраїнську літературну мову вони робили дійовими — і тому автор мав цілковиту рацію <g/> , роблячи в своїй статті такий висновок <g/> : « <g/> Як ми учимося зі словарем в руці деяких слів українських <g/> , так най ЗБОЛЯТЬ і українці вийти поза свою тісну межу і навчитись трохи і від нас <g/> .
doc#9 З України досі йшло світло в Галичину <g/> , твори українські ідейно стояли вище од галицьких та й мали вплив <g/> »3. З цього критерію залежносте мовних впливів від позамовних суспільних чинників випливає і те <g/> , що в ті роки Галичина впливала на українську літературну мову <g/> , випливає і погляд А. Кримського на майбутнє <g/> : « <g/> Те з нарічий стане пануючим <g/> , яке зробить найбільше на ріднім полі <g/> , — яке видасть найкращі писання ( <g/> я розумію найкращі змістом <g/> ) <g/> .
doc#9 Таким принциповим моментом у статті А Кримського <g/> , крім загальної оцінки впливів різних українських земель на літературну мову <g/> , було ще питання про русизми й полвонізми <g/> .
doc#9 За ним найбільший вплив на літературну мову повинно було б мати Полісся з його найархаїчнішими формами типу кунь або куинь тощо <g/> .
doc#9 Я не такий завзятий лінгвіст <g/> , щоб так уже " <g/> преломляти копьє <g/> " за мову <g/> .
doc#9 Вона була пересторогою галичанам щодо їхніх екстремізмів у запровадженні галицьких мовних елементів до літературної мови <g/> , а великоукраїнцям — щодо нетолерантного ставлення їх до галицьких впливів на літературну мову <g/> .
doc#9 Тільки тепер кращі представники її <g/> , може <g/> , частіше стали оглядатися на мову Великої України і свої мовні новотвори більш-менш рівняти на те <g/> , як вони будуть сприйняті не тільки в Галичині <g/> , але й там <g/> .
doc#9 <p> І в міру того як Галичина оглядалася на Велику Україну <g/> , зростали передумови для впливу кращих її письменників <g/> , публіцистів і науковців на загальноукраїнську літературну мову <g/> .
doc#9 В той час це були дуже цікаві газетки для нашої молоднечі <g/> , і вона кинулась до їх з жадобою <g/> , як на новинку <g/> , і вссала усе <g/> , навіть саму чудернацьку мову <g/> »4. </p><p> Особисті зустрічі великоукраїнців з галичанами в цей період не були численні кількісно <g/> , але і вони свою справу робили <g/> .
doc#9 ) »3. Хоч і авторами <g/> , і споживачами цих видань були переважно великоукраїнці <g/> , але <g/> , обминаючи вже галицькі впливи на мову авторів <g/> , мало значення ще й те <g/> , що друк і технічна редакція цих видань були головним чином у руках галичан <g/> .
doc#9 Ось як Н. Романович-Ткаченко змальовує враження своїх героїв — молодих революціонерів з Великої України — відмови галичан на мітингу <g/> : « <g/> Тут <g/> , серед сеї блискучої юрби <g/> , в залі <g/> , залитій світлом — він чує мову своїх степів <g/> , своїх ланів <g/> , мову <g/> , якою говорять ті брати його <g/> , що живуть в тісних халупках без світу й повітря <g/> .
doc#9 Ось як Н. Романович-Ткаченко змальовує враження своїх героїв — молодих революціонерів з Великої України — відмови галичан на мітингу <g/> : « <g/> Тут <g/> , серед сеї блискучої юрби <g/> , в залі <g/> , залитій світлом — він чує мову своїх степів <g/> , своїх ланів <g/> , мову <g/> , якою говорять ті брати його <g/> , що живуть в тісних халупках без світу й повітря <g/> .
doc#9 « <g/> Галичанізація <g/> » мови молодого покоління посунулася так помітно вперед <g/> , що її запеклий ворог І. Нечуй-Левицький зміг дати таку уїдливу й <g/> , звичайно <g/> , карикатурно перебільшену характеристику мови тогочасного молодшого покоління <g/> : « <g/> Наші молодші люди начитались галицьких газет так <g/> , що по мові зовсім погаличанилися <g/> , неначе так завзято падкували коло цієї справи <g/> , що аж повиучували ті газети й журнали й їх мову напам'ять <g/> »1. </p><p> III <g/> .
doc#9 У листі до Нечуя-Левицького в тонах <g/> , м'якість яких зумовлена тим <g/> , що М. Коцюбинський не міг не знати поглядів на справу свого адресата <g/> , він відзначав <g/> : « <g/> Старші письменники — учителі наші ( <g/> ніде правди діти <g/> ) більш прислухалися до живої народної мови <g/> , більш придивлялися до неї <g/> , ніж молодші <g/> , особливо ті <g/> , що одірвані од села <g/> , од народу і беруть за зразок не живу мову <g/> , а книжну <g/> , часто-густо покалічену та занечищену <g/> » <g/> .
doc#9 « <g/> На світі нема суцільної <g/> , по всіх місцях однакової <g/> , живої мови <g/> , а єсть тільки місцеві діялекти <g/> , сума яких і творить мову <g/> …