Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 <p> Визнання самостійности української мови й культури і права їх на розвиток сьогодні не проблема для жадної живої людини <g/> .
doc#25 Передусім <g/> , Михальчук підносився над пересічним рівнем свого покоління ідеєю тяглости й переємности української культури <g/> .
doc#25 Разом із тим <g/> , з рідної мови є носій вікових надбаннів розумової та моральної культури даного народу й пам'ятка побутових <g/> , громадських та політичних долі і вражінь <g/> , що він зазнав їх протягом усенької своєї історії <g/> .
doc#25 Він гаряче протестував проти становища “ <g/> настражданого раба <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 4 <g/> ) <g/> , що в ньому перебував український народ і українська культура в царській Росії <g/> , боронив їх “ <g/> повноправність <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 9 <g/> ) <g/> , доводив <g/> , що панівне становище російської культури визначене тільки “ <g/> правом сильнішого <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 13 <g/> ) <g/> , пророкував нетривкість і недовготривалість російського “ ветхозавітного режиму <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 59 <g/> ) <g/> , але він уважав українську державу неможливою не тільки практично тоді <g/> , а і взагалі <g/> , бо <g/> , на його думку <g/> , це виключене самою українською національною вдачею з її рисами “ <g/> глибокого ліризму аж до наївної добродушности <g/> , мелянхолійної споглядальности <g/> , нахилу до аналітики та критицизму <g/> , здобреного тонким гумором <g/> , і взагалі перевагою рис <g/> , які характеризують швидше жіночу <g/> , аніж чоловічу вдачу <g/> , ( <g/> 3 <g/> , 40 <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 Не позбавлений інтересу також виступ Михальчука проти Драгоманова <g/> , якому Михальчук закидав зараженість духом російської культури <g/> .
doc#25 Одначе з його побіжних висловлювань на ці теми видно <g/> , що він уважав обидва народи за дуже зближені в історичному розвитку <g/> , при чому підкреслював <g/> , що їхні культури запліднені взаємно <g/> .
doc#26 Значення поета для української культури й історії таке <g/> , що кожний рік — це рік Шевченків <g/> .
doc#26 Тепер у певних колах <g/> , колах <g/> , що заслуговують на пошану і своєю поведінкою і своїм рівнем вдивляння у явища культури <g/> , підноситься культ « <g/> Енеїди <g/> » як твору національного <g/> .
doc#26 <p> Навіть коли обмежитися на <g/> , здавалося б <g/> , найбезпечнішому значенні слова як простолюду <g/> , апеляція до « <g/> народу <g/> » аж надто часто означає примітивізацію культури і вето на все складне й витончене <g/> , розрахунок на абетковість <g/> , на двічі два — чотири <g/> .
doc#26 Та чи це сприяло розвиткові науки й культури <g/> ?
doc#27 Але центральними тематичними компонентами в кореспонденції Кулішевій було інше <g/> : його творчі пляни <g/> , а далі — загальна концепція української літератури й культури <g/> , загальна концепція української історії <g/> , місце української нації супроти росіян і супроти поляків <g/> , взаємини підросійської України з Галичиною й Буковиною і виховання української людини <g/> .
doc#27 Та проте <g/> , хоч яке прикре враження роблять останні писання Кулішеві <g/> , повні якоїсь сліпої пристрасти <g/> , навіяні злобою <g/> , не- толеранцією <g/> , ненавистю до людей — і все те в ім'я якоїсь дивно понятої культури <g/> , — все таки для історика власне та хиткість Кулішева <g/> , ота пристрасть <g/> , оте вічне шукання якихось нових ідеалів <g/> , нових богів і нової віри лишиться характерним і навіть симпатичним об'явом його великого <g/> , хоч недужого духу <g/> » ' <g/> . </p>
doc#27 Дорошенко <g/> , — козаки не поборниками правди <g/> , а темними руїнниками <g/> , що <g/> , не маючи ясної думки про державу <g/> , про волю рідного краю <g/> , нищили на своїй землі те <g/> , що здавалося Кулішеві найціннішим із усього й найдорожчим — здобугки культури <g/> » ' <g/> .
doc#28 На це могло і мусіло скластися багато причин <g/> : і неможливість прямо висловитися про ті « <g/> підлі і скупі часи <g/> » <g/> , і глибокий нахил до узагальнення <g/> , властивий взагалі людині інтелектуальної культури <g/> , і тягар пам'яті <g/> , і ідеал культуртреґера <g/> , що робить свою справу всупереч оточенню <g/> , ідеал <g/> , який Зеров оспівав у сонеті « <g/> Куліш <g/> » і в поезії « <g/> Арістарх <g/> » і якому він служив усією своєю діяльністю поета <g/> , перекладача і вченого <g/> : </p><p><g/> …
doc#28 А критика повірила в те <g/> , що його поезія – поезія холодного інтелекту <g/> , поезія <g/> , позбавлена живих почуттів <g/> , ліричного темпераменту <g/> , і так дійшла кінець-кінцем навіть до висновку <g/> , ніби « <g/> заслужений діяч нашої літератури ( <g/> і культури взагалі <g/> ) <g/> , найвидатніший критик останньої доби та історик літератури <g/> , прекрасний перекладач античних поетів <g/> , провідник київської школи неоклясиків <g/> , першорядний бесідник і непересічний характер <g/> , Микола Зеров – поетом – в істотнім значенні цього поняття – ніколи не був <g/> » ( <g/> Маланюк Є. Поезія глибини й рівноваги // Краківські Вісті <g/> .
doc#29 Тип <g/> , що не належав ні до хамуватих непманів <g/> , ні до екс-чорноземельців і міг вирости в достеменне ядро української міської культури <g/> .
doc#29 Це все не було актом збагачення культури <g/> , радше моїм гуманітарним актом <g/> , точніше « <g/> фелінальним <g/> » <g/> .
doc#29 Йому <g/> , людині Заходу <g/> , причетній до культури німецькомовних країн <g/> , Австрії й Німеччини <g/> , було ясно <g/> , яка порожнеча <g/> , яка пустеля <g/> , яка трясовина його оточувала ( <g/> « <g/> Над твоєю весною такий іще вітер і тьма <g/> » <g/> ) <g/> , як усе треба було починати майже спочатку <g/> .
doc#30 — видатних мужів вітчизняної науки і культури <g/> . </p>
doc#31 Так звана « <g/> українізація <g/> » <g/> , себто в ширшому сенсі настанова на розвиток незалежної української культури <g/> , була формально проголошена сьомим з'їздом КП ( <g/> б <g/> ) У в квітні 1923 р. <g/> , а активно почала здійснюватися від квітневого пленуму ЦК партії 1925 р. З самого початку вона заходила в гостру суперечність з централізаційною політикою Росії і з прагненнями російських і проросійських шовіністичних прошарків в українських містах <g/> .