Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#34 їх <g/> , на жаль <g/> , дуже багато <g/> .
doc#82 й не проб'ються на вершину визнання від істеблішменту <g/> . </p><p> Усі ці гіркі й загальникові <g/> , дуже спрощені міркування все-таки пов'язані з проблемою прориву одного автора — мене — з Заходу —
doc#6 <p> Та погляд <g/> , що Курилика не цікавили мистецькі вартості твору <g/> , що для нього важили тільки ідея і/або збут <g/> , дуже далекий від дійсности <g/> .
doc#59 Ілюзії Ірина й Галочки були зовсім різні <g/> , - хоч <g/> , звичайно <g/> , дуже багато в Галочці покликав до життя й виховав саме Ірин ( <g/> і за одне це йому може багато гріхів проститися <g/> !
doc#50 Звичайно <g/> , дуже уважне око відзначить у « <g/> Поеті <g/> » фолкльо- рну школу в окремих деталях <g/> .
doc#49 Звичайно <g/> , дуже легко потішатися з такої методи <g/> , глузливо закидаючи <g/> , що це означає зрікатися досягнень культурного світу <g/> , означає орієнтуватися на бабу Палажку ( <g/> так і робив Андрій Хвиля <g/> ) <g/> .
doc#81 <p> Кому ще добре — звичайно <g/> , дуже релятивно добре — жилося в піднімецькому Харкові <g/> , крім людей <g/> , що працювали на німців <g/> ?
doc#9 Що ж до єдности літературної мови <g/> , то І. Франко відсуває її на майбутнє <g/> , вважаючи <g/> , що в його час для неї ще нема передумов <g/> : </p><p> « <g/> Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями й галичанами на полі язиковім і таким способом причинитися до полагодження одного дуже важного питання — будущої єдности і одноцільности нашої літературної мови <g/> , будугцої <g/> , повторяю <g/> , бо тепер ми ще її не маємо і задля звісних <g/> , дуже важних причин мати не можемо <g/> »2. </p><p> Тут І. Франко цілком слушно пов'язує створення єдиної і одноманітної літературної мови на всій Україні з політичними передумовами <g/> .
doc#81 Студенти УКІЖу були <g/> , звісно <g/> , дуже відмінні від технікумських <g/> .
doc#52 Звісно <g/> , дуже не легко росіянинові <g/> , чиє виховання <g/> , ціла духова атмосфера сторіччями будувалися на колоніялізмі <g/> , позбутися цих упереджень <g/> , навіть при наявності максимуму доброї волі <g/> .
doc#81 Чи він мав доручення лишитися під німцями — не знаю <g/> , дуже можливо <g/> .
doc#94 Зроблені не фахівцем <g/> , не вождем <g/> , не пророком <g/> , міркування й завваги <g/> , базовані на особистих враженнях <g/> , висловлені людиною з обмеженим знанням і обмеженим полем зору <g/> , дуже часто суб'єктивні <g/> .
doc#16 Ланцюг фальсифікацій завершено <g/> : низкою підстановок <g/> , зрештою <g/> , дуже нескладних <g/> , розрахованих на цілковитого примітива <g/> , « <g/> доведено <g/> » <g/> , що МУР пропагує большевизм і москвофільство <g/> , а вісниківство — єдине <g/> , що цьому протистоїть <g/> . </p>
doc#81 В поодиноких випадках писав я на такі теми <g/> , як культура мови ( <g/> 258 <g/> ) <g/> , або про місцеві культурні події <g/> , яких було <g/> , зрештою <g/> , дуже мало <g/> .
doc#81 Він обмежив себе до копання в архівах і публікацій знайденого — діяльність <g/> , зрештою <g/> , дуже корисна <g/> , хоч вона була б ще корисніша <g/> , якби він мав бажання чи здатність розрізняти <g/> , що серед ним викопаного було перлиною <g/> , а що курячим послідом <g/> .
doc#103 Він взагалі ставився до людей <g/> , що оточували його <g/> , дуже вибагливо <g/> , до світу <g/> , в якому жив <g/> , — надто скептично <g/> . </p>
doc#81 Бася Березіна була грубенька <g/> , з нахилом до кубічности <g/> , дуже мила і здібна <g/> , але без виразної індивідуальности <g/> .
doc#68 Неволя в небагатьох деталях <g/> : колючі дроти <g/> , ґрати <g/> , калюжа <g/> , ліхтар <g/> , сосни <g/> , ворона <g/> , пори року <g/> , світ без світла <g/> , дві людські тіні <g/> , виття суки <g/> , бджола на кульбабі <g/> , дуже рідко — тюремні наглядачі <g/> , майже ніколи — товариші недолі ( <g/> « <g/> горстка нас <g/> …
doc#81 <p> Такі ті кілька <g/> , дуже мало <g/> , піднесень µрунту <g/> , здебільшого не гір <g/> , а хіба горбів на тлі одноманітно сірого й багнистого краєвиду харківського театру першої половини тридцятих років <g/> .
doc#92 Він підносив ці проблеми й доводив їх до логічного кінця <g/> , дуже часто парадоксального <g/> .