Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Галичини на українську літературну мову можна говорити тільки в царині вимови чужих слів <g/> . Тут вплив цей
doc#9 впливів інших діялектів <g/> , що стало можливим говорити про « <g/> тосканізми <g/> » в ній <g/> . А коли в середині XIX
doc#9 південного діялекту <g/> . Це дає підставу говорити про те <g/> , що й тут відбулася мішанка діялектів <g/> .
doc#9 з інших діялектів <g/> , що дає дослідникові право говорити про « <g/> елективний склад цієї мови <g/> »lvi <g/> , але не як
doc#10 говірках <g/> . Ба більше <g/> , не доводиться говорити й про подовження голосного <g/> , бо цьому
doc#10 Бодуена де Куртене ( <g/> 535 <g/> ) <g/> , хоч загалом воліє ще говорити про звук <g/> , а не фонему <g/> , але “ як суму усіх тих
doc#10 можна продовжувати в безконечність <g/> . Чи треба говорити про те <g/> , що вони мали не чисто академічний
doc#14 то це значить <g/> , що він не вважає за потрібне про це говорити <g/> . Можна і треба лишити визначення реченців йому
doc#15 прикладі <g/> , навпаки <g/> , далеко більше підстав говорити про атрибутивність прикметників <g/> , ніж про
doc#15 воно дублювалося займенником <g/> , то можна було б говорити про називний відмінок уявлення <g/> . При даному ж
doc#15 архаїчна конструкція - про її генезу тут говорити <g/> , звичайно <g/> , не випадає <g/> , - суть якої <g/> , полягає <g/> ,
doc#16 й розквіту <g/> , щоб оцінити її ролю тепер <g/> . Не будемо говорити ні про Самчука <g/> , ні про Косача <g/> , ні про себе <g/> . Самим
doc#16 його й змушувало шкутильгати <g/> . Але якщо не говорити тепер про практичні моменти <g/> , а лишатися в межах
doc#16 , то констатовані нами факти дають змогу говорити покищо одне <g/> : вісниківство <g/> , школа Донцова <g/> , — не
doc#16 ролі Донцова і вісниківства ще не означає говорити про кінець українського націоналізму <g/> , а радше
doc#16 боротьби <g/> . Бо про який же народній ґрунт може говорити вчення <g/> , яке зневажає народ як « <g/> свинопасів <g/> » і
doc#17 міста <g/> . </p><p> * * * </p><p> Можна було б ще дуже багато говорити про знахідки театру в виявленні внутрішнього
doc#19 пісню тихо <g/> , </p><p> І сумотну і жагучую <g/> … — </p><p> що маємо право говорити про особливі <g/> , своєрідні шляхи використання
doc#19 , а з того <g/> , що наявне в творі <g/> , то маємо право говорити про рідкий взагалі і чи не єдиний у нашій
doc#20 у світовому маштабі ( <g/> якщо дозволять мені говорити про заячу посмішку <g/> ) <g/> . Так я його назвав у душі