Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 І з цього погляду повну рацію мали всі дальші прихильники синтези літературної мови з галицькими елементами <g/> , коли вважали П. Куліша за свого попередника <g/> . </p>
doc#9 В оркестрі грали всі області України <g/> , але внаслідок загального політичного становища великоукраїнських земель диригувала цією оркестрою Галичина <g/> . </p>
doc#9 <p> До того ж не треба думати <g/> , що всі тогочасні діячі слова з Великої України тільки об'єктивно й більш-менш позасвідомо провадили галицькі мовні впливи <g/> , так би мовити <g/> , пасивно їх сприймаючи й пасивно <g/> , мимоволі включаючи їх до свого мовного вжитку <g/> .
doc#9 <p> Василь Мова — призабута постать <g/> , яка одначе має всі права на те <g/> , щоб посісти в історії нашої літератури й літературної мови другої половини XIX ст <g/> .
doc#9 Правда <g/> , Олена Пчілка говорить тут увесь час про Волинь і не згадує зовсім про Галичину <g/> , але ми маємо повне право розглянути всі її міркування й на Галичину <g/> .
doc#9 Взяти з цього погляду хоч би згадувану вже повість « <g/> Товаришки <g/> » <g/> , де всі головні дійові особи - інтелігенція з Лівобережжя і де тимчасом зустрічаємо такі слова <g/> , як відчит — реферат ( <g/> « <g/> Виступили прилюдно з науковим відчитом <g/> » — 305 <g/> ) 3 <g/> , тручатися ( <g/> « <g/> Спішно йдуть поодинокі особи <g/> , тручаються цілі громадки <g/> » — 303 <g/> ) <g/> , равлик ( <g/> « <g/> Раїса наложила в сіточку тих равликів <g/> » — 302 <g/> ) <g/> , сестриниця ( <g/> « <g/> Мов би не сестриниця <g/> , а дочка ваша <g/> » — 351 <g/> ) і багато інших <g/> , навіть такі граматичні форми <g/> , як складений перфект ( <g/> « <g/> бачилисьте мої препарати <g/> » — 287 <g/> ) <g/> , ніби за
doc#9 Коли сучасники поета вважали всі його мовні новації за витвір його власного « <g/> ковальства <g/> » <g/> , то пізніші історики літератури ( <g/> мовознавці <g/> , на жаль <g/> , цього питання не вивчали <g/> ) намагалися трактувати їх інакше <g/> .
doc#9 — Ю. Ш. <g/> ) <g/> , але в період 1876— 1906 років « <g/> всі технічні терміни людського поступу витворювались у галицьких часописах під виключним впливом польської мови <g/> »1. Польські впливи тут явно перебільшені <g/> , але західний крен літературної мови схоплений правильно <g/> , як правильно підкреслено й те <g/> , що Галичина була саме осередком постання нових слів <g/> .
doc#9 Чи вони всі мусіли б їздити над Псел та над Сулу вчитися українській мові <g/> ?
doc#9 Ним ту вітає ся цісаря <g/> , виголошує ся мови політичні в соймі <g/> , ним викладає ся всі предмети в гімназіях <g/> , він розглядає ся з катедр університетських <g/> , ним пишуться письма і розправи філософічні <g/> , педагогічні <g/> , історичні <g/> , математичні <g/> , фізичні <g/> , правничі і т. ін <g/> .
doc#9 <p> Ця заміточка Б. Грінченка знімала всі можливі особисті образи і тим закривала дискусію <g/> , речево завершену статтями І. Кокорудза і А. Кримського <g/> .
doc#9 Маю надію <g/> , що мене розуміють усі добрі люди і в Галичині <g/> , і на Україні <g/> »2. </p><p> Цей спокійний <g/> , урівноважений <g/> , тверезий голос явно ствердив підсумки дискусії <g/> , головніші її здобутки й наслідки <g/> : діялектна основа літературної мови не повинна обмежуватися на одному якомусь діялекті <g/> , але літературна мова не повинна приймати і всі діялектні варіянти до свого складу <g/> , хоч би вони були влучні <g/> , або оригінальні <g/> , або старовинні тощо ( <g/> діялектна многоосновність <g/> , але не многоваріянтність літературної мови <g/> ) <g/> , літературна мова повинна зростати органічно <g/> , в процесі співжиття і взаємодії різних українських земель ( <g/> « <g/> Без сварки й колотнечі <g/> » <g/> ) <g/> , і головне — вона повинна мати загальноукраїнський характер ( <g/> « <g/> щоб розуміли всі добрі люди <g/> !
doc#9 , урівноважений <g/> , тверезий голос явно ствердив підсумки дискусії <g/> , головніші її здобутки й наслідки <g/> : діялектна основа літературної мови не повинна обмежуватися на одному якомусь діялекті <g/> , але літературна мова не повинна приймати і всі діялектні варіянти до свого складу <g/> , хоч би вони були влучні <g/> , або оригінальні <g/> , або старовинні тощо ( <g/> діялектна многоосновність <g/> , але не многоваріянтність літературної мови <g/> ) <g/> , літературна мова повинна зростати органічно <g/> , в процесі співжиття і взаємодії різних українських земель ( <g/> « <g/> Без сварки й колотнечі <g/> » <g/> ) <g/> , і головне — вона повинна мати загальноукраїнський характер ( <g/> « <g/> щоб розуміли всі добрі люди <g/> !
doc#9 Пізніше це відзначали одностайно всі дослідники <g/> .
doc#9 У галичан є чимало гарних форм <g/> , яких нам не стає — чому ж з них не скористуватися <g/> »3. І <g/> , остаточно ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найзрозумілішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> »4. </p><p> Таким чином <g/> , тепер Б. Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові <g/> , а отже <g/> , діялектну многоосновність літературної мови <g/> , і участь у літературній мові штучно створюваного елементу ( <g/> складені в народному дусі слова <g/> ) <g/> , обстоюючи тільки чистоту мови від чужомовних впливів і домішок <g/> .
doc#9 Мова нашої газети для них зовсім чужа <g/> , нею обурюються й люди <g/> , які щиро хотіли б <g/> , щоб розвинулася наша преса <g/> »5. </p><p> Але попри всі труднощі перших кроків це був історично доконечний етап піднесення мови від хутора до масштабів справді всеукраїнської літературної мови — і тільки люди <g/> , далекі від практичної роботи <g/> , обмежені хуторянським животінням <g/> , могли журитися в цей час за втраченою нібито « <g/> полтавсько-київською чистотою <g/> » української літературної мови <g/> .
doc#9 Бо цілком слушно писав С. Єфремов <g/> , який взагалі дав І. Нечуєві-Левицькому дуже різку відповідь <g/> , що « <g/> мова в ній ( <g/> статті самого І. Нечуя-Левицького про чистоту мови від галицьких елементів <g/> , — Ю.Ш. <g/> ) <g/> , за малими винятками <g/> , звична мова <g/> , якою у нас тепер мало не всі пишуть <g/> »2 <g/> , себто мова з тими самими галицькими елементами <g/> . </p>
doc#9 господар <g/> » <g/> , XI <g/> , 48 <g/> ) <g/> ; забавка ( <g/> « <g/> Вона уміла єдину забавку — плести вінки <g/> » — « <g/> Забуті слова <g/> » <g/> , II <g/> , 79 <g/> ) <g/> ; обітниця ( <g/> « <g/> Зложили всі обітницю врочисту <g/> » — « <g/> Вік <g/> » <g/> , II <g/> , 96 <g/> ) <g/> ; скуток ( <g/> « <g/> Схаменися <g/> , який з того скуток <g/> » — « <g/> Темна хмара <g/> » <g/> , II <g/> , 99 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 народна пісня <g/> » <g/> , II <g/> , 151 <g/> ) <g/> ; зимний ( <g/> « <g/> Пропускають зимний вітер <g/> » - « <g/> З подорожньої книжки <g/> » <g/> , II <g/> , 137 <g/> ) <g/> ; різно ( <g/> « <g/> За брамою всі різно подались <g/> » - « <g/> Віче <g/> » <g/> , II <g/> , 98 <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 Можна піти навіть далі і висунути твердження про те <g/> , що виділити всі галицькі елементи сучасної української літературної мови — річ взагалі цілком неможлива <g/> .