Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 <p> Одначе як Франція <g/> , хоч і з запізненням <g/> , наздогнала Україну в поставленні теми <g/> , так вона наздожене її і в розв'язанні теми <g/> .
doc#22 ) до села <g/> , де вона </p><p> Жито б ростила <g/> , пшениченьку б жала <g/> , </p><p> Пісню із поля вела б до села <g/> . </p>
doc#22 Свій ідеальний вираз вона знайшла в відомому формулюванні з роману Олеся Гончара « <g/> Прапороносці <g/> » <g/> : « <g/> Так <g/> , у них ( <g/> у них — це вже традиційне окреслення Заходу <g/> ) є досконалі запальнички <g/> , але ми маємо ленінізм <g/> » <g/> .
doc#22 Вона щира <g/> , оскільки й доки вона народницька <g/> . </p>
doc#22 <p> Історично народництво постало з переляку російської інтелігенції <g/> , коли вона побачила <g/> , як мало знає мужика <g/> .
doc#24 <p> Коли ми тепер повернемося до героїні твору — Жінки <g/> , ототожнивши її <g/> , слідом за Гамораком <g/> , з Україною — а на це прямо натякає Любченко <g/> , кажучи в « <g/> Слові перед завісою <g/> » <g/> , що вона з'явиться замість уже згадуваної нами « <g/> заквітчаної героїні екзотичних танків <g/> » <g/> , — коли ми до неї повернемося <g/> , то побачимо <g/> , що її сюжетна схема другим пляном повторює щойно нами намічену <g/> .
doc#24 <p> Яка б не була філософія « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , — а ми бачили <g/> , що вона наскрізь діялектична і сповнена історизму <g/> , а водночас по-своєму телеологічна <g/> , — бо вона не відкидає ідеї закономірности в історичному розвитку <g/> : згадаймо характеристику історичного циклу в « <g/> Найменням -— Жінка <g/> » <g/> , даного в образах річного круговороту природи <g/> : дике свавілля орд восени <g/> , задубілість зимового сну — і розквіт культури весняною яблуневою заметіллю — і пора зрілости <g/> , коли життя « <g/> складає до сонця многострунну хвалу <g/> » і вистигають плоди і нові орди розкошланих бранок <g/> , шалапуття й тривоги — і далі новий цикл ( <g/> згадаймо ідею циклічносте в Тичини — « <g/> В космічній оркестрі <g/> » <g/> ) —
doc#24 <p> Яка б не була філософія « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , — а ми бачили <g/> , що вона наскрізь діялектична і сповнена історизму <g/> , а водночас по-своєму телеологічна <g/> , — бо вона не відкидає ідеї закономірности в історичному розвитку <g/> : згадаймо характеристику історичного циклу в « <g/> Найменням -— Жінка <g/> » <g/> , даного в образах річного круговороту природи <g/> : дике свавілля орд восени <g/> , задубілість зимового сну — і розквіт культури весняною яблуневою заметіллю — і пора зрілости <g/> , коли життя « <g/> складає до сонця многострунну хвалу <g/> » і вистигають плоди і нові орди розкошланих бранок <g/> , шалапуття й тривоги — і далі новий цикл ( <g/> згадаймо ідею циклічносте в Тичини — « <g/> В космічній оркестрі <g/> » <g/> ) — яка б не була ця філософія « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , але вона підкупає тим
doc#24 А з другого боку <g/> , розділи ряду « <g/> б <g/> » наскрізь пронизані тією ж синтетичною думкою <g/> , тільки що вона ніби заслонена образами побутово допасованих персонажів <g/> .
doc#25 Схема ця дуже спокуслива своєю динамічністю <g/> ; одначе вона здається надто апріорною в своїй симетричності і побудованою ad hoc за зразком традиційного уявлення про розвиток мов за теорією генеалогічного дерева ( <g/> хоч Михальчук не цурався й теорії хвиль — пор <g/> .
doc#25 <p> Ця динамічна перехресна клясифікація слов'янських мов <g/> , якби вона стала загальновідомою і була далі опрацьована <g/> , заощадила б славістам багато непорозумінь і зайвих дискусій <g/> .
doc#26 Але вона була незліченно багата на змагання стилів і ідей <g/> , на літературні конфлікти <g/> .
doc#27 Між собою і іншими він ставив перегородку <g/> , скляну <g/> , прозору <g/> , але вона не пропускала людського тепла <g/> .
doc#28 <p> Коли говорити спеціяльно про лірику Миколи Зерова <g/> , видобуваючи ліричний початок з-під усіх тих важких часом задрапувань <g/> , якими здебільшого прикриває його Зеров <g/> , то доводиться сконстатувати <g/> , що вона <g/> , його лірика <g/> , настроєво різноманітна й мінлива <g/> , як і можна <g/> , власне <g/> , сподіватися від лірики <g/> .
doc#30 Хоч вона й роздратує — більше <g/> , ніж досі — моїх досить численних доброзичливців <g/> , нових лаврів у мій вінець вона не вплете <g/> , і полювати на те число журналу Вам не треба буде <g/> . </p>
doc#30 Доповідачів вибирав не я. Було їх три — один літературний чоловік Павлишин3 <g/> , другий — вона <g/> , а третій мовний <g/> , з американців4. Соломіїна доповідь була розумна й до діла <g/> .
doc#30 Павлишина теж розумна5 <g/> , але пізніше він прислав мені проект статті про Дзюбу6 <g/> , я сказав йому <g/> , шо вона невдала <g/> , і він образився <g/> .
doc#31 За якийсь час його могила була зрівняна з землею на харківському цвинтарі так <g/> , що ледве хто-небудь міг встановити <g/> , де вона була <g/> . </p>
doc#31 Вимога ця <g/> , самоочевидна в наш час <g/> , не була позбавлена революційности тоді <g/> , але навіть і тоді <g/> , імовірно <g/> , вона б не викликала вибуху пристрастей <g/> , якби була висловлена в такій абстрактній і безособовій формі <g/> , як тут <g/> .
doc#37 Як організація <g/> , він хотів тільки двох речей <g/> , — щоб була література українською мовою і щоб вона була добра <g/> , не специфікуючи <g/> , як і чим вона може стати доброю <g/> .