Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#21 Зусиль треба було багато <g/> , журнал поглинав майже ввесь мій час <g/> .
doc#22 І може особливо спроможні на це якраз ті нації <g/> , що особливо багато пройшли випробувань і мали змогу багато втратити і не менше зберегти <g/> .
doc#22 Мені вже доводилося в українській і німецькій пресі вказувати на дивні збіги « <g/> Божевільної з Шайо <g/> » Жана Жіроду з « <g/> Народнім Малахієм <g/> » Миколи Куліша <g/> , « <g/> Смерть комівояжера <g/> » американця Артура Міллера багато чим нагадує Кулішеву « <g/> Маклену Трасу <g/> » <g/> .
doc#22 <p> Уже багато років дві країни вдивляються одна в одну <g/> .
doc#22 Можна було б багато говорити про народницький комплекс у російській революції й совєтській системі <g/> .
doc#22 Ось що зауважив Малишко в Америці <g/> : є негритянки <g/> , що провадять ліфти <g/> ; багато робітників носять ковбойські сорочки <g/> ; американський хліб несмачний ( <g/> « <g/> Той хліб був білий <g/> , прісний <g/> , без ваги та й без смаку <g/> …
doc#24 <p> І побутові деталі похорону в « <g/> Мелодрамі <g/> » з « <g/> добродушним чолов'ягою » -могильником <g/> , що просить на чай <g/> , з затоптуванням недокуреної цигарки в землю щойно викопаної могили <g/> , і те <g/> , що навіть уявні співрозмовники « <g/> Лялькового дійства <g/> , або повстання крови <g/> » повертаються з такої частої в побуті двадцятих років доповіді на тему « <g/> Наша дійсність і проблема статі <g/> » — і ще багато <g/> , багато тих рисочок не дають творові стати висушеною алегорією або абстрактною деклямацією <g/> , наближають його до землі <g/> , не приземляючи і не принижуючи <g/> , доводять <g/> , що твір склався не добором умовних ситуацій і персонажів до наперед вигаданих схем і тверджень <g/> , а глибоким і впертим вмислюванням у плин життя і намаганням не поза ним <g/> , а таки в самому ньому викрити <g/> , виявити внутрішню суть <g/> , органічний зміст <g/> . </p>
doc#24 <p> І побутові деталі похорону в « <g/> Мелодрамі <g/> » з « <g/> добродушним чолов'ягою » -могильником <g/> , що просить на чай <g/> , з затоптуванням недокуреної цигарки в землю щойно викопаної могили <g/> , і те <g/> , що навіть уявні співрозмовники « <g/> Лялькового дійства <g/> , або повстання крови <g/> » повертаються з такої частої в побуті двадцятих років доповіді на тему « <g/> Наша дійсність і проблема статі <g/> » — і ще багато <g/> , багато тих рисочок не дають творові стати висушеною алегорією або абстрактною деклямацією <g/> , наближають його до землі <g/> , не приземляючи і не принижуючи <g/> , доводять <g/> , що твір склався не добором умовних ситуацій і персонажів до наперед вигаданих схем і тверджень <g/> , а глибоким і впертим вмислюванням у плин життя і намаганням не поза ним <g/> , а таки в самому ньому викрити <g/> , виявити внутрішню суть <g/> , органічний зміст <g/> . </p>
doc#24 І такий же характер має образ крізьхмарного проміння <g/> , що йде безпосередньо після образу фанфар — і ще багато <g/> , більшість образів твору <g/> . </p>
doc#24 Це може єдиний твір прози наших двадцятих років <g/> , де не тільки багато і глибоко сказано <g/> , але сказано в вивершено-досконалій формі <g/> .
doc#25 Правда <g/> , тоді виявилося б і багато самоповторень <g/> , але вони <g/> , як і брак систематичних синтетичних праць <g/> , знаходять своє пояснення в біографії Михальчука <g/> .
doc#25 <p> Ця динамічна перехресна клясифікація слов'янських мов <g/> , якби вона стала загальновідомою і була далі опрацьована <g/> , заощадила б славістам багато непорозумінь і зайвих дискусій <g/> .
doc#25 Він робить наголос на те <g/> , що “ <g/> між південноруською ( <g/> себто українською — Ю.Ш. <g/> ) і північноруською ( <g/> себто первісно білоруською — Ю.Ш. <g/> ) діялектними групами існують не самі тільки зовнішні і більш або менш дрібні відхили в мові <g/> , легко зводжувані до спільних знаменників <g/> , — а багато корінних <g/> , принципових відмін у звуковій і граматичній будові мови <g/> , посилюваних ще особливою системою різноманітних комбінацій у мові кожної групи тих самих елементів і форм <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 26 <g/> ; пор <g/> .
doc#25 Але фактом лишається <g/> , що Михальчук випередив своїх сучасників на двоє поколінь <g/> , а це вже багато <g/> . </p>
doc#25 <p> Праці Михальчукові <g/> , не зважаючи на їх фраґментарність <g/> , не зважаючи на те <g/> , що частина фактичного матеріялу <g/> , природно <g/> , застаріла <g/> , не зважаючи на те <g/> , що в них наука подеколи не відмежована від публіцистики і що Михальчук ніколи <g/> , на відміну від <g/> , приміром <g/> , Потебні <g/> , не виходить поза межі слов'янських мов <g/> , — і сьогодні навівають багато цікавих і плідних думок і читаються з тим інтересом <g/> , який збуджують завжди праці людей <g/> , що жили наукою <g/> , а не робили з допомогою науки свою життєву кар'єру <g/> . </p>
doc#25 235 <g/> ) <g/> , хоч одразу застерігав <g/> , що „ми також добре знали і зовсім не заперечували того <g/> , що й в польській і в російській культурі малось теж багато дечого дуже хорошого <g/> , яке взаємно ( <g/> цікава думка <g/> !
doc#25 <p> Взаєминам України з Польщею Михальчук приділив менше уваги <g/> , хоч тут <g/> , напевне <g/> , бувши українцем польського виховання <g/> , міг би сказати багато й цікаво <g/> .
doc#25 Михальчук і тут випередив своїх сучасників <g/> , як він випередив їх багато в чому <g/> , хоч <g/> , природна річ <g/> , багато в чому не міг не лишитися сином своєї добиxii <g/> . </p>
doc#26 Семенкового Кобзаря 1924 р. ( <g/> багато разів у критиці підкреслювалося його <g/> , Семенка <g/> , виклик і глум супроти Шевченка <g/> , але досі не показано <g/> , як він продовжував Шевченка <g/> ) і інтермедій Літературного ярмарку <g/> .
doc#26 Про Єфремова та його Історію українського письменства писали багато <g/> , і тут можна бути стислим <g/> , коротко пригадуючи загальновідоме <g/> .