Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 Основу п'єси Куліша кінець-кінцем становить все таки трагедія людини <g/> , розчавлюваної нелюдяним суспільним ладом <g/> , і письменник має право подавати цей лад конкретно або узагальнити його в образах « <g/> злих <g/> » людей взагалі <g/> .
doc#24 8. Лялькове дійство <g/> , або повстання крови <g/> .
doc#24 Тільки через це « <g/> Вертеп <g/> » і виступає як різноманітна цілість <g/> , а не просто як різноманітність <g/> , як дивертисмент <g/> , як купа матеріялів або творів <g/> .
doc#24 <p> Не менш <g/> , ніж рефрени <g/> , характеристичні музично зорганізовані наростання або спадання <g/> , — дуже виразні <g/> , наприклад <g/> , у « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> .
doc#26 О <g/> , Шевченко вмів бути майстром іронії <g/> , натяку <g/> , жарту <g/> , дотепу <g/> , трюку <g/> , як колись бурсаки <g/> , і не гірше від бароккових інтермедій або <g/> …
doc#26 Завжди можна вибрати один або два приклади <g/> , які не становлять « <g/> небезпеки <g/> » проти офіційного світогляду <g/> .
doc#27 До таких рис належать діялогізація <g/> , надмір вульгаризмів або димінутивів <g/> , тупцювання на тому самому слові <g/> , синтакса сурядности й перелічення <g/> , уникання чужих слів через описові або неточні власномовні відповідники ( <g/> у Квітки в листі до Шевченка <g/> , 1841 <g/> : « <g/> не у тую хату надписав <g/> »— не на ту адресу <g/> ; « <g/> будуть усякі народи <g/> » — кляси суспільства <g/> ) абож через народню фонетику або й народню етимологію <g/> , оперування суто місцевими фактами як загальновідомими ( <g/> у Квітки в листі до Шевченка <g/> , 1841 <g/> : « <g/> чую <g/> , що Ви лучче малюєте <g/> , чим Борисівський іконописець <g/> » <g/> ) <g/> , надмір вигуків <g/> , прислів'їв <g/> , самоперебивань тощо <g/> .
doc#27 Окрему групу становлять <g/> , нарешті <g/> , слова <g/> , позичені з російської мови або спільні з нею <g/> , що не були прийняті до літературної мови <g/> , але широко вживаються в селянській мові Лівобережжя <g/> .
doc#27 Але <g/> , крім такого розвитку <g/> , знаходимо у Куліша аж надто часто суперечливі оцінки того самог о явища <g/> , залежні від плинних вражень або від змін настрою <g/> , сьогодні такі <g/> , а завтра інакші <g/> , а далі знов такі <g/> , як перше <g/> .
doc#28 Критика писала про нього мало <g/> , при чому писали або друзі або вороги <g/> .
doc#28 Він охоче пише про речі або особи <g/> , не називаючи їх ( <g/> « <g/> Наставила шовкових кросен <g/> » – так починається без підмета поезія <g/> , і поет і далі не називає « <g/> героїні <g/> » свого вірша <g/> ) або називаючи їх тільки займенником ( <g/> « <g/> Вона жива і нежива <g/> » – хто вона <g/> , в усій поезії невідомо <g/> ) <g/> , при чому те <g/> , що в одній строфі він називає займенником третьої особи <g/> , в дальших строфах він може назвати займенником першої або другої особи ( <g/> « <g/> За водою зозуля кує <g/> » <g/> ) <g/> ; він охоче впроваджує в поезії якісь нерозкривані інтимні подробиці <g/> : </p><p> ( <g/> Двічі я зрадив ніжну сестру <g/> . </p>
doc#28 Не боїться він і дуже складних образів майже імажиністичного типу ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні дахів високих пожадливо бузу татарську ссуть <g/> » – « <g/> Замість блакиті висне повсть <g/> » <g/> ) або прозаїзмів <g/> : </p><p> На чорта нам такого фільма <g/> ? </p>
doc#28 Індустріяльний або навіть індустріяльно-космічний романтизм намагається пустити в рух свій заржавілий за роки громадянської війни автомобіль <g/> , той не надто посувається вперед <g/> , але глушить усіх своєю захриплою сиреною <g/> .
doc#29 У пізніші роки він у це ядро не виріс <g/> , бо його викорчували <g/> , а екс-чорноземельців або денаціоналізували <g/> , або екстериторіювали <g/> , або теж викорчували <g/> .
doc#30 Але тоді Ви не будете на офіційних учених інтелектуальних збіговищах <g/> , як не будете <g/> , приміром <g/> , у нас у Миргороді або Гадячі <g/> … </p>
doc#30 Справа в тому <g/> , що і « <g/> навозну кучу разрывая <g/> » можна знайти — « <g/> жемчужное зерно <g/> »9. Хоч <g/> , коли по-серйозному <g/> , чи воно комусь потрібне <g/> , або <g/> , як казав Гриценко10 <g/> , « <g/> чи воно мені треба <g/> » <g/> ? </p>
doc#30 В кожному числі стаття або статті про Гончара <g/> , а в кожній такій статті — потоки лайки — і то соковитої <g/> , національної доносної на мене10. А Ви не хочете того читати <g/> .
doc#30 Обов'язків у Вас нема <g/> , а охота може бути або й ні <g/> . </p>
doc#31 — 1933. — Ч. 7 —8 <g/> , передрукована в « <g/> Сучасності <g/> » <g/> , 1973 <g/> , ч. 5 <g/> ) або Євгена Маланюка ( <g/> передрук під назвою « <g/> 13 травня 1933 року <g/> » в Маланюковій « <g/> Книзі спостережень <g/> » <g/> .
doc#31 — К. <g/> , 1968. — С. 36. <g/> ) Але напевне ні Блакитний <g/> , ні Хвильовий <g/> , ні Яковенко тоді не передчували <g/> , якого розмаху набере дискусія і що останньою крапкою в ній буде невеличка кривава плямка на скроні Хвильового <g/> , слід його пострілу в себе 13 травня 1933 р. </p><p> Яковенко відповідав статтею « <g/> Не про " <g/> або <g/> " <g/> , а про те ж саме <g/> » ( <g/> Культура і побут <g/> .