Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> Сполучники <g/> , прийменники <g/> , характеристичні частки <g/> , вставні слова і т. п. матеріял <g/> , при якому здебільшого вже треба говорити не про якесь свідоме <g/> , навмисне позичення-переймання <g/> , а про зв'язок <g/> , прямий і кровний <g/> , так би мовити <g/> , з тією мовною стихією <g/> , яка цих словечок уживає і якій саме вони переважно і надають часто специфічного мовного кольориту <g/> : аби фінальне ( <g/> « <g/> Вона руки не простягла <g/> , Аби хоч промінь перейнять єдиний <g/> » — « <g/> Забута тінь <g/> » <g/> , II <g/> , 39 <g/> ) <g/> ; не <g/> …
doc#9 Ось приклади часових прислівників та інших виразів галицької або принаймні західноукраїнської сфери вживання <g/> , використаних М. Коцюбинським <g/> : нинг — сьогодні ( <g/> « <g/> Не могла лаятись нині <g/> » — « <g/> Fata morgana <g/> » <g/> , 76 <g/> ) <g/> ; допіру — тільки що ( <g/> « <g/> Допіру по жнивах показалося <g/> » — Там же <g/> , 81 <g/> ) <g/> ; відтак — тоді <g/> , після того ( <g/> « <g/> Відтак заслаб у Каховці <g/> » — Там же <g/> , 82 <g/> ) <g/> ; рано - ранок ( <g/> « <g/> Вона мала до рана од вечера поратись <g/> » - « <g/> Під мінар <g/> .
doc#9 У складному реченні специфічно галицьких особливостей у М. Коцюбинського майже нема <g/> , хіба що можна згадати вживання сполучника аж у часових підрядних реченнях із значенням кінцевої межі тривання дії головного речення ( <g/> « <g/> Вона варила <g/> , аж стала старою дівкою <g/> » — « <g/> Fata morgana <g/> » <g/> , 61 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 <p> Вона виявляє майже в усіх своїх складниках галицьке походження <g/> .
doc#9 <p> Ось ще кілька прикладів такої мимовільної вульгаризації в мові <g/> , позасвідомого і недоречного відгомону « <g/> котляревщини <g/> » або <g/> , в кращому випадку <g/> , невиправданої примітивізації « <g/> під селянське <g/> » <g/> : « <g/> В здоровому високому залі серед здорових дзеркал <g/> » ( <g/> С. 162 <g/> ) <g/> ; « <g/> Шуміла верба й перебаранчала їй читати <g/> » ( <g/> С. 200 <g/> ) <g/> ; « <g/> Дорога пошилась у гущавину <g/> » ( <g/> С. 229 <g/> ) <g/> ; « <g/> Почав неначе стогнати <g/> , втиривши очі в стелю <g/> » ( <g/> С. 306 <g/> ) <g/> ; « <g/> Вона бурхнула й собі рому в свій стакан <g/> » ( <g/> С. 354 <g/> ) <g/> .
doc#9 Вона живиться тими здоровими <g/> , повнокровними елементами <g/> , носієм яких завжди є селянська мова <g/> , а сторонні елементи здобуває тільки з російської мови <g/> .
doc#9 Вона закладена у самій структурі літературної мови <g/> .
doc#10 Вона охоплює виступи на теми літературної мови й шляхів її розвитку ( <g/> 1 <g/> , 9 <g/> ) <g/> .
doc#10 Вона знаходить безпечніше місце в Москві <g/> , де <g/> , здається <g/> , вона викладала в Московському педагогічному інституті <g/> .
doc#10 Вона складає російсько-український словничок медичної термінології <g/> , виданий 1918 р. У ( <g/> 2 <g/> ) вона протестує проти змін <g/> , внесених редакцією <g/> , що заступила приміром <g/> , кінчина на кінцівка <g/> , кістна земля <g/> , на кістяна зола тощо ( <g/> 2 197 <g/> ) <g/> .
doc#10 Вона радо порівнює <g/> , приміром <g/> , українську народну мову з російською народною мовою <g/> , протиставляючи їх разом штучності російської літературної мови ( <g/> 5 <g/> , 139 та ін <g/> .
doc#10 Вона йде далі і приймає чужі впливи на мови <g/> , зокрема і на українську <g/> , твердячи тільки <g/> , що “ <g/> сторонній вплив на мову стає широкосяжний тоді <g/> , коли й у самій мові є сприятливі для цього моменти <g/> ” ( <g/> 24 <g/> , 28 <g/> ) <g/> .
doc#10 Вона прийшла до цього числа <g/> , вилучивши — цілком слушно — ті подовжені приголосні <g/> , що трапляються тільки на межах слів або морфем і фонологічно являють собою суму двох однакових фонем <g/> , — а також вивівши в окрему групу те <g/> , що є ознакою чужих <g/> , не українських і не цілком припасованих до української фонологічної системи слів і виразів <g/> .
doc#10 Вона не мала наукової вдачі етнографа-колекціонера <g/> , що мету свого життя бачить у накопиченні все нового фактичного матеріалу <g/> .
doc#10 Вона поклала початок ґрунтовній ревізії поглядів Шахматова на постання акання <g/> , яка тепер довершується в працях француза А.Ваяна і норвежця К.Станґа <g/> , дарма <g/> , що обом ця праця Курило <g/> , здається <g/> , лишилася невідомою <g/> . </p>
doc#10 Вона бо встановлює стару діалектологічну межу на Поділлі <g/> , що була в засаді межею північноукраїнських впливів на південь <g/> .
doc#10 Вона приходить до висновку <g/> , що зміна 'а > 'е ( <g/> 'и <g/> ) в позакарпатських західньоукраїнських говірках охоплює як правило ті слова <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а систематичніше здійснена ця зміна в південній частині гуцульського діялекту <g/> , де вона охоплює всі 'а. Щоб пояснити цей розподіл фактів <g/> , Курило вдається до історії польського колонізаційного руху на Західну Україну і висуває тезу про те <g/> , що перехід ‘а в ‘е в українській мові постав під впливом польської мови там <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а там <g/> , де стосунки з польською мовою не були такі безпосередні <g/> ,
doc#10 Вона звернула також увагу на низку питань <g/> , досі занедбаних в історії української мови <g/> , як от <g/> , наприклад <g/> , пояснення подвійних форм збирати <g/> , вмирати — збірати <g/> , вмірати <g/> ; пояснення переходу мн у вн ( <g/> комнір — ковнір <g/> ) <g/> ; групи чн — шн ( <g/> соняшний — сонячний <g/> ) <g/> ; приросток ви- і ві- <g/> ; українське акання <g/> ; типи дієприкметників на зразок метений — мечений — метяний <g/> ; форми першої особи множини на -ім <g/> , -імо <g/> , -іме <g/> ; інфінітиви на -овати і -увати <g/> ; третій ступінь порівняння з префіксами най- <g/> , на- <g/> , над- <g/> , май- <g/> ; числівники
doc#10 Вона більше <g/> , ніж хто з її сучасників <g/> , українських мовознавців <g/> , усвідомлювала вагу суворої й послідовної методології <g/> .
doc#11 Вона розсадила і політичні деклярації <g/> , і портрети <g/> , і привітання <g/> .