Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 галявах <g/> , мов сміття <g/> , </p><p> чарівного зілля <g/> , квіття <g/> . </p><p> А між квіттям уперекидь </p><p> в'юн <g/> , горчій <g/> , розхідник
doc#2 , любови й доторку ніжної іронії в цьому образі <g/> : </p><p> А царівни по одній </p><p> підіймають луки вій <g/> , </p>
doc#2 , що спокусилася задурно переїхати річку <g/> : </p><p> А другодня буде крик </p><p> з берега тамтого <g/> : </p><p> — А бодай <g/> ! <g/> .
doc#2 річку <g/> : </p><p> А другодня буде крик </p><p> з берега тамтого <g/> : </p><p> — А бодай <g/> ! <g/> . <g/> . Зірвав гаплик <g/> , </p><p> персня зняв мойого <g/> ! </p>
doc#4 її книги <g/> , частину <g/> , що обіймає поезії від 1944 р. А в сторінках — 104 проти 54 першої частини <g/> . </p>
doc#4 й безапеляційну істину тільки в собі <g/> . А в інших саме й тільки старість приносить мудрий
doc#4 напруження <g/> , ориґінальности й розмаху <g/> . А то буває <g/> , що й молоді роки й старечі приносять
doc#4 у стадії лялечки <g/> , невидимо захованої в коконі <g/> . А в самому характері « <g/> нової <g/> » поезії Наталі
doc#4 клапоть Упав на слів стогранне скло <g/> , </p><p> А серце раптом <g/> , наче папороть <g/> , </p><p> Чудесним цвітом
doc#4 себе приборкати <g/> , що зберігають свою дикість <g/> . </p><p> А ось інша поезія <g/> , на чотирнадцять років старша (
doc#4 стоїть піднаголо- вок « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> . А також те <g/> , що вірші подаються не в тематичних
doc#4 » <g/> , з другого <g/> , в зоровому образі авторки <g/> . А це найкраще відповідає <g/> , власне <g/> , принципові
doc#4 вияві — і часом гостро й гірко іронічному — </p><p> А на даху <g/> , де в тиші на дротах білизна сохне <g/> , вогка
doc#4 , тонкими пасмами дрібноросяно впав коло хати <g/> . </p><p> А жінка чекала напружено <g/> , виглядаючи кожну
doc#4 нелюбою </p><p> тому <g/> , хто застував цілий світ <g/> . </p><p> А ще страшніш — пізнати <g/> , що милий </p><p> не той став <g/> , а
doc#4 Ну <g/> , хто коли спромігся б поцілувати власні очі <g/> ? А ось ми приймаємо це як зовсім нормальне <g/> : </p><p> Хлопче
doc#4 одному вірші поетка навіть трохи наївно питає <g/> : </p><p> А так хочеться знати <g/> : чи вишні </p><p> на Полтавщині
doc#4 Логіка перестає діяти там <g/> , де говорить поезія <g/> . </p><p> А може за всіма цими апокаліптичними візіями
doc#4 ! » — </p><p> Так казали там у нас <g/> , — </p><p> іде продовження — </p><p> А тепер припадком </p><p> тут у мене <g/> , під вікном <g/> , </p><p> бузини —
doc#4 : « <g/> Si jeunesse savait <g/> , si viellesse pouvaite <g/> » <g/> ? А втім <g/> , у цьому випадку старість багато змогла <g/> . </p>