Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 Етапу розколотої свідомости <g/> , розхитаної душі <g/> » ( <g/> « <g/> МУР <g/> » І <g/> , 59 <g/> ) <g/> .
doc#40 « <g/> Діти чумацького шляху <g/> » І <g/> , 62. </p><p> Як ми бачимо <g/> , синоніми ніколи не бувають зовсім тотожні значенням <g/> .
doc#9 З лексики сюди <g/> , можливо <g/> , належить слово млака ( <g/> « <g/> Солонії млаки слізьми просоліли <g/> » <g/> , І <g/> , 73 <g/> ) <g/> , з наголосів — кінцевий наголос у парадигмі слова кацап і кінцевий наголос у прислівнику також ( <g/> « <g/> Дорожчі в кацапа <g/> » <g/> , « <g/> На масляниці щеп <g/> » <g/> , III <g/> , 64 <g/> ; « <g/> Простірно <g/> , брате <g/> , в нас також і в животі <g/> » <g/> , III <g/> , 85 <g/> ) 1. </p><p> Наближення мови П. Куліша до галицької йшло непрямими шляхами позичення з галицьких говірок або з творчості письменників <g/> .
doc#9 ) <g/> ; спорадичні форми місцевого відмінка іменників чоловічого і середнього роду м'якого типу на -ю ( <g/> « <g/> Чи є в життю кращі літа <g/> » - « <g/> Пісня <g/> » <g/> , І <g/> , 8 <g/> ) <g/> ; вживання префікса за- при прикметниках і прислівниках з суперлятивним значенням ( <g/> « <g/> Вже запізно рятувать принцесу <g/> » — « <g/> Кам <g/> .
doc#71 ( <g/> І <g/> , XV <g/> ) </p><p> [ <g/> докладніше див <g/> .
doc#53 <p> 5. І <g/> , а не и в словах зіма ( <g/> 4 <g/> ) <g/> , кісіль ( <g/> 5,6 <g/> ) <g/> .
doc#83 Бій під Полтавою виграв Росії не Петро І <g/> , а українські Кочубеї <g/> .
doc#81 І <g/> , без сумніву <g/> , мав рацію <g/> .
doc#68 І <g/> , в кінцевому підсумку <g/> , знайдення в собі людини і української людини — запорука політичних змін <g/> .
doc#81 Звідси й назва цих спогадів <g/> , я і не-я <g/> , де на першому місці те невловне я. І <g/> , важливіше <g/> , звідси розподіл наголосів у них <g/> . </p>
doc#4 І <g/> , ведучи далі мотив теплої цілющости <g/> , вона тепер говорить про « <g/> серце <g/> , скупане в цілющому теплі <g/> » <g/> , про новопосталу радість <g/> , що « <g/> прагне вияву в новому слові <g/> » ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) <g/> , І зовсім уже по-рількеанському звучить невеличка поезія про зустріч людини й цьогобічного світу з Богом <g/> : </p><p> Осінь малює стежки <g/> , </p><p> Позичивши барв у Тебе <g/> . </p>
doc#9 У своїй книжці « <g/> Записки о Малороссии <g/> , ее жителях и произведениях <g/> » <g/> , ч. І <g/> , виданій 1798 р. в Петербурзі <g/> , Яків Мих <g/> .
doc#78 У своїй книжці « <g/> Записки о Малороссии <g/> , ее жителях и произведениях <g/> » <g/> , ч. І <g/> , виданій 1798 р. в Петербурзі <g/> , Яків Мих <g/> .
doc#9 Спочатку запеклий прихильник і навіть апологет Галичини ( <g/> « <g/> Я так набрид навіть своїм найближчим приятелям своїми непрестанними розмовами про Галичину <g/> , що мене прозвали Михаїл Галицький <g/> »2 <g/> , — згадував він про ці часи <g/> ) <g/> , він потім <g/> , побувавши в Галичині <g/> , різко змінює своє ставлення до Галичини взагалі <g/> : « <g/> Галичина така <g/> , як вона є <g/> , не може нам послужити ні до чого <g/> , а сама мусить бути перше зреформована <g/> »3. І <g/> , видимо <g/> , виявляючи цим приховано своє глибоке невдоволення галичанами <g/> , залюбки Цитує лайливу характеристику їх <g/> , нібито одержану ним у листі від одного українця <g/> : « <g/> Господи <g/> !
doc#9 І <g/> , видно <g/> , він сам визнавав це <g/> , бо <g/> , почавши статтю романтичними піднесеннями мови кожної української спільности <g/> , хай навіть найменшої <g/> , він кінчає її ( <g/> поза закликом боротися з пуризмом <g/> ) словами <g/> , що знецінюють мову і приділяють їй цілком другорядне значення <g/> : « <g/> Мова <g/> , хоч і який коштовний скарб <g/> , не є все-таки найвищим скарбом <g/> …
doc#9 І <g/> , визнавши самий факт відриву молодшої генерації письменників від сільських мовних першоджерел і зробивши потрібний реверанс на адресу найбільшого мовного ( <g/> і не тільки мовного <g/> ) консерватора І. Нечуя-Левицького <g/> , М. Коцюбинський робить далі з цього факту зовсім не песимістичну прогнозу <g/> : « <g/> Та в мене є надія <g/> , що наша літературна мова як молоде вино очиститься з часом од шумування і стане прозорою і міцною <g/> .
doc#72 Тимченка ( <g/> Київ 1907 <g/> ) <g/> , в якій розглянено деякі діялектні елементи <g/> , та незакінчена “ <g/> Украинская грамматика <g/> ” ( <g/> Москва 1907-1908 <g/> : т. І <g/> , випуски 1. 2 <g/> , 6 <g/> ; т. Н <g/> , випуск 1 <g/> ) А. Кримського з широким історичним коментарем <g/> .
doc#15 І <g/> , виходячи з цього <g/> , Травнічек майже ввесь час ототожнює значенням іменні речення з дієслівними <g/> : " <g/> їх можна замінити дієсловом [ <g/> hańba = hanbim se <g/> ) або можна додати зв'язку byti <g/> " <g/> .
doc#14 І <g/> , власне <g/> , у повоєнних журнальних публікаціях було більше видно цього справжнього Маланюка <g/> , ніж це є в збірці « <g/> Влада <g/> » <g/> . </p>
doc#50 <p> І <g/> , власне <g/> , якусь видимість виходу поет знаходить тільки в самій поезії <g/> .