Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 : брати — взяти <g/> , сидіти — сісти <g/> , стояти — стати <g/> , ловити—піймати ( <g/> хоч є і зловити <g/> ) <g/> .
doc#53 На щастя <g/> , є два суцільні українські тексти <g/> , складені самим Потебнею <g/> , хоч і невеликого розміру <g/> , які дають змогу безпосередньо ввійти до його мовної творчої лябораторії ( <g/> хоч і в них є речі непевні або сумнівні <g/> , зумовлені обставинами їх видання — про що нижче <g/> ) <g/> .
doc#40 , пишемо хорольський ( <g/> хоч Хорол <g/> ) <g/> , ліверпульськиу ( <g/> хоч Ліверну л <g/> ) <g/> .
doc#81 Саме так у поле її уваги потрапили Любченко і я — обидва літератори ( <g/> хоч і різної слави й ваги <g/> ) <g/> , обидва східняки <g/> , обидва « <g/> темні й непросвіщенні <g/> » <g/> .
doc#36 <p> Світ пізнього Ґе суворіший <g/> , не такий розбуялий <g/> , менше в ньому ідилічної м'якости ( <g/> хоч не слід забувати його хутірські пейзажі <g/> ) <g/> , а разом з тим він до неймовірносте схожий на світ Шевченка-поета <g/> : глибока й дійова релігійність <g/> , що виливається у 63шт проти Бога <g/> ; безмежно людяний образ Христа — одночасно і таке довершене <g/> , і таке недосконале і стражденне втілення Бога <g/> , що й голови не береться увінчувати його іконописним німбом <g/> ; абсолютне неприйняття офіційної Церкви й візантійського принципу світобудови <g/> . </p>
doc#81 Я його зустрів лише кілька разів <g/> , він не був моїм колеµою в УКІЖі ( <g/> він був у якомусь науково-дослідному закладі <g/> ) <g/> , і я навіть не знаю його ім'я поза тим О. <g/> , але я добре пам'ятаю його скрючену <g/> , сухоруку постать малого ( <g/> хоч і без горба <g/> ) Квазімодо <g/> .
doc#81 Після неї ми часто зустрічалися <g/> , часом він радився зі мною ( <g/> хоч загалом він був натура владна <g/> , схильна до диктатури <g/> , порад не шукав і за ними не йшов <g/> ) <g/> .
doc#81 Але після нас уже не було й того <g/> , що тоді звалося « <g/> порівняльною граматикою <g/> » чи то слов'янських <g/> , чи то індоєвропейських мов ( <g/> хоч Меє ми читали <g/> ) <g/> , драстично врізано староцерковнослов'янську мову ( <g/> якої і так Булаховський не любив <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Лотоцький 3 <g/> , 17 <g/> , 49 <g/> ) <g/> , імовірно через недостатнє знання російської мови ( <g/> хоч Дорошенко [ <g/> 1949 <g/> , 83 <g/> ] згадує <g/> , що вони добре володіли російською <g/> , а української вживали з переконання <g/> ) <g/> .
doc#81 Можливо <g/> , якби мій річник дістав Невзорову <g/> , моя доля склалася б інакше — я не став би мовознавцем ( <g/> хоч на це склалися й інші причини <g/> , що про них далі <g/> , і не можна сказати <g/> , які важили більше <g/> ) <g/> .
doc#25 Даний ним опис північноукраїнських поліфтонгів ( <g/> 1 <g/> , 484 <g/> ) — одна з найтяжчих проблем слов'янської фонетики — незмірно перевищує такий опис <g/> , наприклад <g/> , у Є.Карського <g/> , що писав геть пізніше <g/> , і в усьому істотному містить те <g/> , що потім дали найкращі знавці питання — Я.Розвадовський <g/> , Зілинський <g/> , М.Долобко <g/> , Ганцов <g/> , Михальчуків підподіл головних говірок на дрібніші тепер вимагає <g/> , природно <g/> , істотних змін у світлі нових матеріялів <g/> , як і межі з білоруською мовою ( <g/> хоч у цьому питанні він далеко випередив і Огоновського <g/> , що вважав білоруську мову за українську говірку <g/> , і Потебню <g/> , що вважав її за російську говірку <g/> ) <g/> , але загальна клясифікація говірок виявила <g/> , як уже сказано <g/> , його велику прозірливість <g/> .
doc#53 Інші церковнослов'янізми <g/> , дуже нечисленні <g/> , не мають зовнішніх ознак такого походження <g/> : робиня ( <g/> 7 <g/> , 103 <g/> ) <g/> ; паче ( <g/> 8 <g/> , 63 <g/> ) <g/> ; вповати ( <g/> 7 <g/> , 34 <g/> ) <g/> ; і частіше вживане пир з похідним прикметником ( <g/> 3 <g/> , 33 <g/> ; 8 <g/> , 61 <g/> ; 8 <g/> , 66 <g/> ) <g/> , не включене Грінченком до свого словника <g/> , мабуть <g/> , саме через його чужорідність в українській мові ( <g/> хоч Потебня вживає й синоніма учта <g/> , напр <g/> .
doc#99 Приватний світ <g/> , світ я <g/> , починається прощанням з молодістю <g/> , звідки шлях веде на поріг задзеркалля <g/> , далі до молитви ( <g/> хоч не ясно <g/> , чи відкритої правдам віри й релігії <g/> ) <g/> , а ще далі — до суто вже жіночих мотивів огиди-потягу до чоловіків звіриного запаху і облямованих чорним нігтів <g/> , до захланної порожнечі жінок <g/> , жадібних чоловіка і жадібних його смерти <g/> , намірених побудувати світ « <g/> без Агамемнона <g/> » <g/> , спроможних забити його <g/> , але не спроможних жити без нього <g/> …
doc#29 Гостем став не російський режисер <g/> , що приїхав підробити трохи на « <g/> хахлах <g/> » <g/> , а Валерій Інкіжинов <g/> , монгол ( <g/> хоч і російського хову <g/> ) <g/> , і приніс він не французькі бульварні фарси на зразок тих <g/> , що за давно вже вкоріненою практикою Єлена Ґрановська і Ніколай Радін ( <g/> до речі <g/> , брат Петіпа <g/> ) щоліта приносили були на кін Синельниковського театру <g/> , добре видоюючи харківську театральну публіку ( <g/> намучилися зимою з тими хахлами <g/> , хоч літом розважмо душу <g/> !
doc#68 Бо герметичні поезії <g/> , як музика ( <g/> хоч їхній ефект передусім не музичний <g/> , а семантичний <g/> ) <g/> , не повідомляють ні про яку подію <g/> , не оповідають жадної історії <g/> , вони діють співгрою нюансів значень <g/> , і враження від них не повинно розкриватися до логічного кінця <g/> , а радше впливати різними можливостями <g/> , закладеними в вірші <g/> .
doc#81 Найкраще було б прокладати шлях до Праги — слов'янське місто ( <g/> хоч Зінаїда Троян-Небожівна й попереджала мене про нашу там небажаність <g/> ) і відносно забезпечене від знищення англо-американьскою авіяцією <g/> .
doc#6 У Курилика <g/> , якщо небо спокійне <g/> , йому приділено мало місця ( <g/> хоч є разючі вийнятки в картинах ідилічного характеру <g/> , як от “ <g/> Квебекські фармерські діти розкошують у природі <g/> ” в серії “ <g/> Куриликова Канада <g/> ” <g/> ) <g/> ; на багатьох картинах неба взагалі нема <g/> , картина ніби зрізана на верхів'ях дерев <g/> .
doc#81 Якось сталося <g/> , що я з Толею були самі в комірці « <g/> для прислуги <g/> » <g/> , на столику лежала книжка Грушевського <g/> , і це навело мене на думку про мову <g/> , якою вона була написана ( <g/> хоч самої книжки я тоді не читав <g/> ) <g/> .
doc#30 <p> Ближче до нас ( <g/> хоч і те <g/> , що перед тим <g/> , аж кричить <g/> , так близько <g/> .
doc#24 <p> Коментар цей дуже дотепний і часто правильний <g/> , але можна закинути йому дві хиби <g/> : твір розглядається тільки як політичний <g/> , майже зігноровано його філософсько-світоглядове настановлення ( <g/> хоч перед цим критик і назвав « <g/> Вертеп <g/> » « <g/> філософським твором <g/> » <g/> ) <g/> ; а в аналізі національно-політичної концепції твору не розкрито <g/> , мабуть <g/> , найголовнішого <g/> : що це за НОВА українська людина <g/> , що це за НОВА Україна <g/> , — в чому їх новість <g/> , не розкрито <g/> , отже <g/> , того <g/> , заради чого Любченко й писав свою « <g/> повість <g/> » <g/> .