Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 В обох п'єсах божевільні стоять вище від тих <g/> , хто називаються нормальними людьми тому <g/> , що слухняно коряться всім умовностям <g/> , виробленим у суспільному житті <g/> , провадженому носіями автоматизації людини <g/> , знищення людини <g/> , позбавлення її свободи <g/> . </p>
doc#24 І коли його герой <g/> , кажучи словами російського поета <g/> , сьогодні « <g/> сжег то <g/> , чему поклонялся <g/> » <g/> , а завтра « <g/> поклонился тому <g/> , что сжигал <g/> » <g/> , — то хіба в цьому не закладено засновки не тільки руху взагалі <g/> , а і руху до поставленої собі мети <g/> ? </p>
doc#25 Написана к. 1898 р. <g/> , вперше надрукована 1929 р. в тому ж “ <g/> Українському діалектологічному збірнику <g/> ” <g/> , 2. Друга оборона прав української літературної мови <g/> , викликана протиукраїнською статтею в “ <g/> Киевлянине <g/> ” ч. 49 з 1898 р. </p><p> 10.“ <g/> Что такое малорусская ( <g/> южнорусская <g/> ) речь <g/> ?
doc#25 „Переважний тип сучасної польської культурної людини <g/> , писав він ( <g/> 2 <g/> , 12 <g/> ) <g/> , і антропологічно <g/> , і психічно має на собі явну відбитку помітної участи в виробленні його південноруських ( <g/> себто українських — Ю. Ш. <g/> ) племінних елементів уже й тому <g/> , що до складу польської інтеліґенції ввійшов чималий континґент осіб південноруського походження багатьох послідовних ґенерацій <g/> .
doc#27 1892 року він підбудовує свій підхід загальною концепцією Київської Руси в найширших її кордонах як витвору українського ( <g/> « <g/> Моє он патріотство починається з Олега й Святослава <g/> , захоплює кляземщину й московщину з новгородчиною <g/> » <g/> ) <g/> , зрікається всіх польських впливів <g/> , ширених <g/> , мовляв <g/> , « <g/> апостолами польщизни <g/> » Петром Могилою й Лазарем Барановичем і вбачає новий етап розвитку української мови в тому <g/> , що « <g/> слово пушкінське <g/> » « <g/> дало нам силу знятись вище простолюдної пісні <g/> » ( <g/> всі цитати з листа до Карачевської- Вовківни <g/> ) <g/> .
doc#27 Парадоксальність ситуації полягає в тому <g/> , що багатьма боками своєї політичної програми <g/> , якщо так його погляди назвати <g/> , Куліш куди ближчий до панівних тепер поглядів у радянській імперії <g/> , ніж Шевченко <g/> .
doc#27 Тому не було mal ä propos почати цей розділ епіграфом з Пушкінського роману <g/> .
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Київ <g/> » <g/> , 1922 <g/> ) </p><p> Не повіримо хоч би тому <g/> , що <g/> , врешті <g/> , сам поет скаржиться на свою самотність <g/> , на « <g/> примару сліпої журби <g/> » <g/> , з якої може тільки сміятися « <g/> голос залізний доби <g/> » ( <g/> « <g/> І десь надійшло <g/> » <g/> , 1924 <g/> ) <g/> , на те <g/> , що </p><p> Серце твоє – мов маленький будинок </p><p> На неосяжній холодній землі <g/> . </p>
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Я робітник <g/> » <g/> ) </p><p> Цілу поезію ( <g/> « <g/> Спартак <g/> » <g/> , 1924 <g/> ) він присвячує тому <g/> , щоб довести <g/> , що минула велич Риму заперечена величчю сучасности <g/> , вогнем і гнівом у серцях « <g/> гуртка бадьорих юнаків <g/> » « <g/> у кожній школі <g/> » <g/> .
doc#28 В тому <g/> , що Зеров не досяг ідеалу неоклясичности <g/> , прагнучи його <g/> , виявилося те справді поетичне <g/> , глибинне <g/> , індивідуальне <g/> , що в Зерові жило <g/> .
doc#29 Тисячоліття тому мистці потішали себе максимою Гіпократа Vita brevis <g/> , ars longa <g/> .
doc#30 Бо одна справа — Білодід <g/> , а друга — не-Білодід <g/> , а тільки в тому напрямі <g/> . </p>
doc#31 Хвильовий закликав до культурного розриву з Росією не тому <g/> , що він її не знав <g/> , а саме тому <g/> , що він аж надто добре знав її <g/> .
doc#32 <p> Академія <g/> , що постала кілька років тому в Авґсбурзі <g/> , в Америці леґально не існувала <g/> , назовні все треба було починати спочатку <g/> .
doc#33 Єдиним переможцем у книзі є місто <g/> , і перемога Степана завдячена тому <g/> , що він позбувся всього сільського в собі <g/> .
doc#33 Це йому вдається не тільки тому <g/> , що він уміє загнуздувати свої почуття розумом <g/> , безжально ампутуючи будь-які прояви « <g/> розливних сліз <g/> , плиткої гістерії <g/> » <g/> , але насамперед тому <g/> , що його розум настільки живий <g/> , настільки рухливий <g/> , що <g/> , яку б тему не порушити <g/> , він засліплює каскадами афоризмів <g/> , спостережень <g/> , висновків <g/> .
doc#34 І не тільки тому <g/> , що цей фінал з несподіваним убивством <g/> , з викраденням автомобіля <g/> , з навальним перескоком через пильно охоронюваний румунський кордон сильно пахне продукцією Голлівуду <g/> .
doc#34 Але головне тому ми не віримо цьому фіналові і не навіює він нам бадьорости <g/> , що він не випливає з хотіння і волі Нерадькової <g/> , що він випадковий <g/> , що в ньому <g/> , власне <g/> , теж радше діє інерція <g/> : от зустрів Тюрина <g/> , от зустрів Мархву <g/> , ці зустрічі самі штовхають до якихось вчинків <g/> , і людина робить ці вчинки не тому <g/> , що хоче <g/> , а тому <g/> , що вони самі робляться <g/> .
doc#35 Заслугу князя Володимира він убачає в тому <g/> , що той христив Русь <g/> , не питаючися згоди на те <g/> ; за Барановичем <g/> , він заявив <g/> : « <g/> Аще хто не обрящеться утро на ріці <g/> , сей буде мій противник <g/> » — не дивно <g/> , що всі опинилися в воді <g/> , — хто по чресла <g/> , а хто і по вию <g/> !
doc#35 Тому <g/> , хто стукає <g/> , відкриється не тільки небесне царство <g/> , а й земне <g/> .