Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Зокрема в сучасній мові усталилося вживання називного речення як першого члена складносурядного речення <g/> , де називне речення <g/> , зв'язане з другим ( <g/> будь-якої будови <g/> ) сполучником і <g/> , показує час або дію <g/> , після яких надходить або має надійти те <g/> , про що говориться в другому реченні <g/> , напр <g/> .
doc#40 Коли ж сполучник з'єднує сурядні речення <g/> , то до загального значення розділовости додається відтінок запобігання певній події <g/> , яка мусіла б статися <g/> , якби не відбулося те <g/> , про що мовилося в першому реченні <g/> , напр <g/> .
doc#40 ) <g/> ; крім того <g/> , цей тип асиндетона вживається в тих випадках <g/> , коли перше речення ніби охоплює <g/> , підсумовує те <g/> , про що мова в дальших реченнях <g/> , напр <g/> .
doc#44 Але так чи так <g/> , одне ясно — те <g/> , про що писав Юрій Шерех свого часу <g/> , — не було мертве і не було суто еміграційне <g/> .
doc#65 Чи треба знов повторювати те <g/> , про що я писав у попередньому огляді “ <g/> Мовознавства <g/> ” <g/> , — що <g/> , незалежно від мого ставлення до політичної системи на Україні <g/> , бажання поліпшити працю мовознавчого закладу й журналу аж ніяк не спрямоване на повалення політичної системи і цьому поваленню не сприяє ( <g/> як і не перешкоджає <g/> ) <g/> ? </p>
doc#68 Автор бо вбирає читача в те <g/> , про що пише <g/> , робить його співучасником авторського світобачення й настрою <g/> .
doc#81 Він переживав те <g/> , про що говорив <g/> , він гарячкував <g/> , він жив емоціями <g/> .
doc#81 Тоді саме друкувалася його книжка « <g/> Українська мова <g/> » <g/> , і він приходив на лекції з коректурними аркушами <g/> , вузькими й довгими <g/> , часом розшукуючи в них те <g/> , про що мав говорити <g/> , хоч напевне він знав це і без заглядання <g/> , тим більше <g/> , що були це речі <g/> , не ним уперше відкривані <g/> .
doc#81 Усе самі маски <g/> , але в одежі й антуражі всього <g/> , як у житті <g/> , але <g/> , звісно <g/> , мінус те <g/> , про що не говорять <g/> , — життя надголодь у місті і голод на селі <g/> , нестерпні житлові умови ( <g/> мої вісім квадратових метрів на двох <g/> !
doc#81 Він любив говорити про те <g/> , про що інші воліли мовчати <g/> .
doc#85 додамо <g/> : не претендуємо на філософську глибину <g/> , не претендуємо на те <g/> , що довели те <g/> , про що говорилося в цьому розділі <g/> . Це лише кілька думок і припущень <g/> ,
doc#94 Вона є те <g/> , про що німці кажуть tierisch ernst <g/> .
doc#97 З чим і з ким він асоціює те <g/> , про що пише <g/> ?
doc#20 Перед ХІНО-ХПІПО він дістав аґрономічну освіту і через те <g/> , пройшовши шлях звичайного каторжника на фізичній праці <g/> , був виділений на вирощування городини в обставинах вічної мерзлоти й піврічної ночі <g/> .
doc#81 Думати мені треба було не про те <g/> , сказати « <g/> так <g/> » чи « <g/> ні <g/> » <g/> , а тільки про те <g/> , як знайти найлагіднішу форму відмови <g/> .
doc#94 гідне в цих обставинах не те <g/> , що перспективи тут далекі від світлих <g/> , а те <g/> , скільки все-таки людей одверто й прилюдно голоситься в лави прихильників демократизації — одиниці проти
doc#81 — Тоді всі технікуми влітку містили оголошення про те <g/> , скільки студентів вони приймуть на новий навчальний рік і які вимоги до вступників <g/> .
doc#9 Улюбленим закидом дискутантів на адресу тих слів і зворотів <g/> , які вони бажали здискредитувати <g/> , був закид <g/> , що це — « <g/> москалізм <g/> » <g/> , або що це — « <g/> польонізм <g/> » <g/> , або що це те й друге разом <g/> , або нарешті <g/> , що це як не те <g/> , то друге <g/> , — саме так <g/> , наприклад <g/> , як ми бачили <g/> , поставився Б. Грінченко до слова звертатися ( <g/> до кого <g/> ) <g/> .
doc#0 З гайль Гітлер або без того <g/> , те <g/> , то комітет робив <g/> , скидалося радше на іронічний <g/> , глумливо болючий саботаж <g/> , хоч саботажем воно не було <g/> .
doc#65 Але біда українського мовознавства в сучасній УРСР не те <g/> , то нема вартих друку праць <g/> , а те <g/> , що провід не спроможний розрізнити вартісне від невартісного і навіть у працях <g/> , вартих друку <g/> , не може чи не хоче провести конечної редакторської праці <g/> , як це помітно і в більшості щойно згаданих статтів <g/> . </p>