Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Стаття його написана досить об'єктивно і спокійно <g/> , тверезо <g/> .
doc#9 <p> Брошура Модеста Левицького1 <g/> , яка почасти повторює мате- ріяли його давнішої статті <g/> , зв'язаної з першим виступом І. Нечуя-Левицького на мовні теми2 <g/> , цінна насамперед аналізою окремих явищ <g/> .
doc#9 <p> У цій статті можна тільки поставити питання <g/> .
doc#9 <p> Нарешті словник Павловського — типово чернігівський <g/> , але розмір цієї статті не дає змоги подати докладну аналізу лексики <g/> , і я змушений відіслати читача до вже згадуваної моєї статті про Граматику Павловського <g/> . </p>
doc#9 <p> Нарешті словник Павловського — типово чернігівський <g/> , але розмір цієї статті не дає змоги подати докладну аналізу лексики <g/> , і я змушений відіслати читача до вже згадуваної моєї статті про Граматику Павловського <g/> . </p>
doc#9 Численні збіги лексики Котляревського зі словником Павловського <g/> , спертим на чернігівські говірки <g/> , я наводжу в своїй уже згадуваній статті про Граматику Павловського <g/> . </p>
doc#9 Було б цікаво й важливо простежити їх докладніше в Котляревського й котляревців <g/> , як і в ранніх романтиків <g/> , але рамки цієї статті обмежують мене до самої постави питання <g/> . </p>
doc#10 Ці статті не мають суто наукового характеру <g/> , це та галузь <g/> , де мовознавство межує з практичною мовною політикою <g/> , а вчений виступає водночас безпосередньо як громадянин <g/> .
doc#10 180 <g/> ) <g/> , у надто частому посиланні на статті Шахматова і погодженні з ними <g/> , у перебільшенні південно-слов'янського впливу на письмо білоруських і псковських пам'яток ( <g/> на хибність цього вже тоді слушно вказував Карінський <g/> , але Ганцов воліє не йти за ним <g/> ) <g/> , у поділі мовних рис тексту на “ <g/> спільно-руські <g/> ” й “ <g/> діалектні <g/> ” — у всьому цьому виявляється учнівство в Шахматова <g/> .
doc#10 Найважливіше заперечення висунув А.Бескровний10 <g/> ) <g/> : він виявив дифтонги з висхідним наголосом у п'ятьох селах <g/> , що творять український острів серед південно-російських говірок у Землянському повіті Воронізької губернії і що свого часу були засновані <g/> , імовірно <g/> , вихідцями з Західнього Полісся <g/> ; пізніше на дифтонги з висхідним наголосом у крайніх північно-західніх українських говірках указав ( <g/> у згадуваній статті <g/> ) В.Курашкєвич <g/> .
doc#10 Але Курило вдалося в статті “ <g/> До питання про походження північно-українських рефлексів о — ue <g/> , we <g/> , wy <g/> , е <g/> ”11 <g/> ) — Ганцов уже не міг тоді писати філологічних статтів - не тільки побільшити відповідний матеріал із старих діалектологічних записів <g/> , а і довести <g/> , що в усіх цих випадках ідеться про секундарні зміни дифтонгів <g/> , спричинені польським впливом <g/> , або й про зміни характеру наголосу <g/> , спричинені південно-російським впливом <g/> , — ті й ті наявні виключно в межових говірках <g/> . </p>
doc#10 <p> Тим часом факти <g/> , встановлені саме Ганцовим <g/> , підривали цю концепцію генетичної єдности українських говірок <g/> , і дослідник змушений уже в цій статті зробити першу поступку <g/> , а саме — визнати <g/> , що в ненаголошених нових закритих складах розвиток о <g/> , е був відмінний у південних говірках і в північних говірках <g/> .
doc#10 305. </p><p> 3 <g/> ) У статті Wspölczesny stan ukrainskiej dialektologji <g/> , Lud Slowianski <g/> , I <g/> , 1929—1930 Зілинський приймає важливий висновок діялектологічних дослідів Ганцова про неможливіть зв'язувати генетично північно-українські говірки з українськими карпатськими говірками <g/> , як він припускав давніше <g/> , і — що ще істотніше — відмінності акцентуаційної системи погоджується вважати за вихідний пункт класифікації українських говірок ( <g/> А299 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 <p> 4 <g/> ) * після бібліографічної позиції означає <g/> , що ця стаття була неприступна авторові під час писання цього нарису <g/> . </p>
doc#10 Polska Akademja Umiejtnosci <g/> , Prace Komisji Jezykowej 19. Krakow <g/> , c. 162. </p><p> 18 <g/> ) Цитована стаття <g/> , ст <g/> .
doc#10 <p> Правда <g/> , ( <g/> 24 <g/> ) опубліковано 1931 р. <g/> , коли вже йшла нагінка на українських науковців <g/> , і можна було б подумати <g/> , що Курило була змушена писати “ <g/> самокритичні <g/> ” тиради <g/> , ба й цілі статті <g/> .
doc#10 Курило не пішла глибоко в цій аналізі <g/> , давши тільки список фонем <g/> , а не показавши їх стосунків між собою <g/> , бо це було не метою її статті <g/> , а тільки ілюстрацією до загально-теоретичних тверджень <g/> .
doc#10 В цьому сенсі всі статті й книги Курило <g/> , присвячені окремим питанням української історичної фонетики <g/> , виростають з діалектології <g/> , і всі її нові й плідні науково пояснення <g/> , як утворилися типові риси української звукової системи <g/> , побудовані на ґрунті докладних і сумлінних записів сучасних говірок <g/> , а інші джерела використовуються в них лише принагідно <g/> .
doc#10 Стаття Курило збудована на характеристичному непорозумінні <g/> : Курило спостерігала в Хоробричах <g/> , як недисимілятивне акання ( <g/> сильне <g/> ?
doc#10 Це — три статті ( <g/> 12 <g/> ) <g/> , ( <g/> 25 <g/> ) <g/> , ( <g/> 26 <g/> ) і книга ( <g/> 17 <g/> ) <g/> .