Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 — </p><p> ( <g/> « <g/> Признання <g/> » <g/> ) </p><p> і тоді <g/> : </p><p> Самота і старість — твої опікуни <g/> , </p><p> старі панни з пісними лицями <g/> .
doc#4 Навколо хатки старого подружжя заплянував Фавст <g/> , гонений власним неспокоєм і злим духом Мефістофеля <g/> , величезне будівництво <g/> .
doc#4 — </p><p> але вже Фавст наказує переселити старих <g/> , а Мефістофель здійснює це як підпал їхньої хатини <g/> , і провістя богів про одночасну смерть обох здійснюється не ідилією проростання в дерева <g/> , а спільною загибеллю — спаленням у пожежі — </p><p> In wilden Kampfes kurzer Zeit </p><p> Von Kohlen <g/> , rings umhergestreut <g/> , </p><p> Entflammte Stroh <g/> , Nun lodert's frei <g/> , </p><p> Als Scheiterhaufen dieser drei <g/> . </p>
doc#4 Відповідні місця звучать так <g/> : </p><p> Ну <g/> , ходімо до каплиці <g/> , </p><p> Поки захід не погас <g/> , </p><p> Подзвонити <g/> , помолиться — </p><p> Бог старий не зрадить нас <g/> .
doc#4 <p> ШІСТЬ </p><p> Тема і образ України <g/> , що в « <g/> старих <g/> » поезіях були вилучені до окремого циклу-збірки « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , у « <g/> нових <g/> » поезіях розкидані серед інших <g/> .
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#4 , — </p><p> ( <g/> « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> ) </p><p> що вона більше не пише <g/> , як у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> : </p><p> Я твердо вірю <g/> , Боже мій <g/> , </p><p> лише святий вогонь-ненависть </p><p> пірве з кайданів нарід мій </p><p> і поведе його до слави <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Сповідь <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> або <g/> : </p><p> І затремтить рука злодійська <g/> , </p><p> здригнеться Київська земля </p><p> і понесе сто тисяч війська </p><p> під стіни білого Кремля <g/> . </p>
doc#4 Похоронні бо марші не пишуться старими людьми на порозі небуття <g/> . </p>
doc#4 <p> ВІСІМ </p><p> У тут досі сказаному я відокремив « <g/> нові <g/> » поезії від « <g/> старих <g/> » і трактував перші як цілість <g/> .
doc#4 Я б наважився сказати <g/> , що дечим поезія Наталі Лівицької-Холодної виросла на сприйнятті і повному і остаточному переборенні олесевізму <g/> , що визначав чимало рис у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> .
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 числа 17 ( <g/> “ <g/> Банф <g/> , шлях на Джаспер <g/> ” <g/> ) і 27 ( <g/> “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#6 Для чуда з'явлення Христа в Торонто в картині “ <g/> Торонто <g/> , Торонто <g/> ” мистець за тло вибрав старий будинок Управи міста Old City Hall <g/> .
doc#6 Чому Христос мав з'явитися власне на тлі старої Управи міста <g/> , — про це можна тільки здогадуватися <g/> .
doc#6 Може <g/> , тому саме <g/> , що вона стара <g/> , в інтерпретації Курилика вилучена з людського активного вжитку <g/> ?
doc#6 <p> Звичайно <g/> , немало в Курилика назв традиційного типу <g/> , що окреслюють тему картини ( <g/> “ <g/> Докір сумління <g/> ” <g/> ) <g/> , приналежність до певної місцевости ( <g/> “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” <g/> ) або до певного часу ( <g/> “ <g/> Клечальна неділя <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#6 Не типові назви <g/> , що виходять поза межі власне називання <g/> , і в голляндських жанристів XVII сторіччя <g/> , таких як Стен <g/> , тільки врядигоди знаходимо приказкові назви ( <g/> приміром <g/> , Soo de ouden songen <g/> , soo pypen de jongen — “ <g/> Як старі співають <g/> , так молоді дудять <g/> ” <g/> .
doc#6 На цій виставці таку групу можна бачити в “ <g/> Під осінь життя <g/> ” ( <g/> ч. 5 <g/> ) <g/> , почасти на “ <g/> Монреальській місії в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 Традиція ця стара <g/> , типова для багатьох мініатюристів Середньовіччя ( <g/> між іншим і в ілюстраціях до Київського літопису в Радзівілівському списку <g/> ) <g/> , але найближчим попередником Бройгеля в цьому був <g/> , мабуть <g/> , Босх <g/> , наприклад <g/> , у мадрідському “ <g/> Возі сіна <g/> ” <g/> .
doc#6 Слушно чи не слушно охрищений “ <g/> абстрактним експресіонізмом <g/> ” напрям цей <g/> , плеканий мистцями в своєрідно американському варіанті демократичного антидемократизму <g/> , протиставлення смакові мас старого <g/> , як культурне людство <g/> , комплексу odi profanum vulgus <g/> , і пропагований “ <g/> дорогими <g/> ” галеріями <g/> , опанував мистецький ринок <g/> .