Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 Забігаючи наперед <g/> , скажемо більше <g/> : вони розв язувалися двадцять років тому на Україні глибше й плідніше <g/> , ніж тепер в вропі <g/> . </p>
doc#22 ( <g/> Хоч не можна сказати <g/> , що Маяковський не показав справжньої мрії Кремлю і візію майбутнього в уяві російського громадянина <g/> .
doc#24 Коли в « <g/> Пантомімі <g/> » дано <g/> , сказати б <g/> , іраціональну психологію людини як такої і людини в юрбі <g/> , то в « <g/> Ляльковому дійстві <g/> , або повстанні крови <g/> » дано вже безпосередньо біологічне <g/> .
doc#24 Це може єдиний твір прози наших двадцятих років <g/> , де не тільки багато і глибоко сказано <g/> , але сказано в вивершено-досконалій формі <g/> .
doc#25 В “ <g/> українському наріччі <g/> ” сьогодні відкладені певними шарами обидві попередні стадії <g/> , чи <g/> , може краще сказати <g/> , щаблі мовного розвитку <g/> .
doc#26 <p> Не належить до моєї тут теми <g/> , але само напрошується в цьому контексті сказати про самі терміни народ <g/> , народність <g/> .
doc#26 Щоб не сіяти малоросійського сепаратизму <g/> , як сказав би свого часу Дубельт <g/> ? </p>
doc#27 що аж серце радується <g/> » ( <g/> 1847 <g/> ) <g/> , листи до неї <g/> , що їх <g/> , на жаль <g/> , маємо тільки два <g/> , 1856 року <g/> , — самі собою прекрасні описи ідилії ( <g/> і трохи — нудьги <g/> ) поміщицьких маєтків на Україні — прекрасні варіяції « <g/> Садка вишневого коло хати <g/> » <g/> , перенесеного з селянського до дідицького життя — листи ціне виходять поза межі простих настроїв <g/> , деталів щоденного побуту і тим самим окреслюють образ жінки вірної <g/> , доброї <g/> , чутливої <g/> , безмежно відданої своєму чоловікові <g/> , але і тільки <g/> , так що <g/> , їх прочитавши <g/> , так і хочеться сказати за Кулішем <g/> , там таки <g/> : « <g/> Добрі люди <g/> , тільки скучно <g/> » <g/> .
doc#27 У цій <g/> , сказати б <g/> , марксистській avant la lettre повісті є вже всі елементи пізнішої негативної оцінки козацтва <g/> .
doc#28 Ми сказали б тільки <g/> , що тепер не можна стати справжнім поетом-майстром <g/> , справді володіти віршем <g/> , не усвідомивши секретів зеровського вірша <g/> .
doc#28 Филипович-поет був тим <g/> , що заведено називати словом еклектик <g/> , і то еклектик настільки <g/> , сказати б <g/> , послідовний <g/> , що тяжко навіть сказати <g/> , якому літературному напрямові і якій системі світогляду він віддавав перевагу <g/> .
doc#28 Филипович-поет був тим <g/> , що заведено називати словом еклектик <g/> , і то еклектик настільки <g/> , сказати б <g/> , послідовний <g/> , що тяжко навіть сказати <g/> , якому літературному напрямові і якій системі світогляду він віддавав перевагу <g/> .
doc#29 Склад харківської публіки <g/> , сама соціоструктура міста мінялися <g/> , — чорнозем підводився й дивився у вічі <g/> , але консервативність і провінційність <g/> , сказати б <g/> , культура провінційности трималися <g/> . </p>
doc#29 Спробую сказати в двох словах ( <g/> хоч як такі спроби небезпечні <g/> ) <g/> : за образами п'єси Курбас намагався виявити логічно-раціональне ядро авторового задуму <g/> , незалежно від того <g/> , чи сам письменник це ядро усвідомлював <g/> , чи ні <g/> ; а виявивши <g/> , — донести його <g/> , ядро <g/> , до глядача суто театральними засобами — слово в звучанні <g/> , зоровий образ <g/> , звук <g/> , фарба <g/> , ритм вистави <g/>
doc#30 Скажете <g/> , що сміюся <g/> , але ні <g/> , візія <g/> , синтеза <g/> , образ <g/>
doc#30 Я <g/> , правда <g/> , усвідомив це в 90 років <g/> , Вам судилося — скажемо так — у молоді роки <g/> , але процес однотипний <g/> .
doc#31 <p> Чи міг Хвильовий сказати все це інакше <g/> ?
doc#31 Уже з загального враження можна сказати <g/> , що російська символістична критика лишилася невідома Хвильовому <g/> .
doc#32 Тверезістю в поведінці <g/> , умінням добирати людей — він був <g/> , сказати б <g/> , східняцьким Кубійовичем <g/> ; але він добре розумівся на своїх колеґах і вмів ними керувати — це тут потрібне слово <g/> .
doc#32 Що не менше важливо <g/> , він став місцем збереження надзвичайно багатої українознавчої бібліотеки <g/> , однієї — нагадую — з провідних в Америці <g/> , — і величезної ваги архіву <g/> , сказати б — архіву архівів <g/> .