Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Ще 1907 р. Російська Академія Науку Санкт- Петербурзі пробувала упорядкувати український правопис <g/> .
doc#45 Від середини 60-х років і до 1891 <g/> , року смерти <g/> , біографія Потебні фактично зводиться до переліку наукових публікацій <g/> , реєстрації службової кар'єри та згадки про відзначення ( <g/> нечисленні <g/> : 1887 р. на пропозицію Ламанського його обрали членом-кореспондентом Російської Академії Наук <g/> , а дійсним членом він так ніколи і не став <g/> , чи не завдяки опозиції Веселовського <g/> .
doc#45 З П. Житецьким він обмінявся кількома надмірно ввічливими листами ( <g/> опублікованими Франчук <g/> : ООП 90д <g/> ; Франчук 1985 <g/> , 102 <g/> ) та написав для Російської Академії Наук огляд праці Житецького " <g/> Очерк звуковой истории малорус-ского наречия <g/> " ( <g/> Отчет о двадцатом присуждении наград графа Уварова <g/> , 1878 <g/> ) <g/> .
doc#72 Як буде показано далі <g/> , власне саме цю арґументацію широко використано в записці Російської Академії Наук “ <g/> Об отмене стеснений малорусского печатного слова <g/> ” 1905 р.15 </p><p> За таких обставин думка <g/> , що належала М. Коцюбинському <g/> , М. Чернявському й М. Вороному <g/> , випустити альманах <g/> , розрахований виключно на інтелігенцію і присвячений темам космополітичним <g/> , була дійсно революційною <g/> .
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Телемах у Спарті <g/> » <g/> , 2 <g/> ) </p><p> Навпаки <g/> , конкретна лексика <g/> , світ речей далеко менше репрезентована в Зерова – і цим він різко відрізняється і від французьких парнасців <g/> , і від російських акмеїстів <g/> , з якими його часто зближають <g/> .
doc#72 Характеристично <g/> , що в той час майже кожна партія на Україні існувала в двох варіянтах <g/> : українські есдеки й російські есдеки <g/> , українські есери й російські есери і т. д. Серед переважно російських анархістів і комуністів були невеликі групи й окремі особи <g/> , що боронили права бодай української мови <g/> .
doc#72 Петренком ( <g/> “ <g/> Политика <g/> ” 109 <g/> ) <g/> ; в половині 1919 р. Всеросійський Виконавчий Комітет ( <g/> тобто політичне тіло Росії <g/> ) видав декрет “ <g/> Про об'єднання радянських Республік <g/> : Росії <g/> , України <g/> , Латвії <g/> , Литви й Білоруси для боротьби з міжнародним імперіалізмом <g/> ” ( <g/> “ <g/> Политика <g/> ” 11 <g/> ) <g/> , що б це не означало — чи політичний <g/> , чи воєнний союз <g/> ; російська армія окупувала країну ( <g/> вже 16 грудня 1917 р. верховний головнокомандувач збройних сил радянської Росії М. Криленко наказав припинити українізацію військових частин <g/> .
doc#16 Але воно не мало доступу до глибин української духовости <g/> , воно було багато чим чуже українській духовій традиції <g/> , воно виросло в основному на зразку російського большевизму <g/> , будуючи себе за законом протилежности <g/> , — і тому перемогти свого ворога воно не могло <g/> . </p>
doc#74 Для нього не було таємницею <g/> , що за українськими вивісками на фасадах установ [ <g/> 96 <g/> ] по-старому крутиться російська бюрократична машина <g/> .
doc#72 У фразеології до слова вода російський вираз вода журчащая перекладено дзюркотонька <g/> , а большое скопление воды — дунай <g/> .
doc#10 Визнавши <g/> , що зазначені риси в реченнях на -но <g/> , -то ширяться не без російського впливу <g/> , Курило все таки показує <g/> , що для цього були підстави і в українській мові <g/> , насамперед через взаємодію цього типу речень з іншими типами прислівникових речень <g/> , і що власне це вможливило і російський вплив <g/> : “ <g/> В історії культурних стосунків схрещення різних національних елементів є факт неминучий <g/> ” <g/> , пише вона тепер ( <g/> 24 <g/> , 29 <g/> ) <g/> , а своє трактування фактів у ( <g/> 5 <g/> ) називає “ <g/> вузьким <g/> ” ( <g/> 24 <g/> , 1 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Правда <g/> , з мовного погляду його характеризували сильні російські впливи на всіх щаблях державного апарату <g/> , і все таки статус української мови за критичні 1917-1921 роки змінився разюче <g/> , а багато в чому вирішально <g/> , порівняно з попередніми десятиріччями <g/> .
doc#65 Подруге <g/> , хоч по-старому підкреслюється благотворні <g/> , мовляв <g/> , російські впливи на українську мову <g/> , але більше <g/> , ніж досі <g/> , виділяється протилежні <g/> , українські впливи на мову російську <g/> .
doc#76 28 <g/> ) — це <g/> , звичайно <g/> , фікція <g/> , але тепер фактів зібрано стільки <g/> , що серйозні російські вчені вже не можуть обстоювати міт єдиної « <g/> общерусской <g/> » <g/> , давньоруської мови <g/> .
doc#81 Можливо <g/> , що там з ним познайомився Булаховський <g/> , що працював там у роках 1917—1921. Коли в Харківському університеті студентів-філологів поділено між українським і російським відділами <g/> , здається <g/> , від 1938 року <g/> , Булаховський запросив Павла Георгійовича на ролю доцента з російського мовознавства до Харкова <g/> , і Стрєлков переїхав <g/> , з двома дітьми — сином і дочкою <g/> .
doc#72 Так трапилося у випадку М. Романовського <g/> , театрального критика російської газети в Харкові <g/> , якого звинуватили в ширенні думок про другорядність української культури <g/> ; у випадку А. Малицького <g/> , професора права <g/> , що глузував з українізації ( <g/> Майстренко 138 <g/> ) <g/> ; у випадку Одеського філармонічного товариства ( <g/> Скрипник 89 і далі <g/> , 138 <g/> ) <g/> , і напевне ще в кількох <g/> .
doc#25 <p> У ( <g/> 1 <g/> ) Михальчук з незвичайною сумлінністю опрацював приступні йому матеріяли <g/> , — головне анкети з 61 питанням <g/> , розіслані Південно-західнім відділом Російського географічного товариства <g/> , — виявивши ту велику самодисципліну науковця <g/> , про катастрофічні наслідки браку якої він писав у ( <g/> 6 <g/> , 125 <g/> ) <g/> : “ <g/> Якось увійшло в звичку досить легко ставитися до окреслення й розв'язання навіть найістотніших ( <g/> для філології — Ю.Ш. <g/> ) питань і вживати при цьому часто засобів найвищою іноді мірою некритичних і недисциплінованих <g/> .
doc#98 Петербург переліплював українських аристократів і аристократів на російських дворян <g/> , а українські Грунта обсаджував чужинцями <g/> , насамперед росіянами <g/> . </p>
doc#84 не те саме <g/> , що в вірі покоління Грушевського —Винниченка — уява про істинно-соціялістичні наміри російської демократії 1917 року <g/> , що в вірі нашого сучасного емігранта — певність повернення вареникової ідилії
doc#81 <p> Знання цього періоду в житті харківської російської драми заслуговує на вивчення тому <g/> , що це було найвище в культурному житті міста і це було тим тлом <g/> , на якому творилася дальша доля « <g/> Березоля <g/> » <g/> , коли його 1925 року переведено до Харкова <g/> .