Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#23 <p> Автор найновішої статті про Петренка і редактор першого повного видання його поезій Г. Нудьга не бачить у цьому проблеми <g/> .
doc#23 У колективній історії української літератури 1955 року О. Засенко в супроводі Є. Кирилюка і П. Приходька писали <g/> , теж без дальшої дискусії <g/> : « <g/> Поезією Шевченка підказаний вірш " <g/> Думи мої <g/> "»3. Іде цей погляд <g/> , коли не помиляюся <g/> , від Омеляна Огоновського <g/> , що закидав Петренкові невміння дорівнятися Шевченкові <g/> , виходячи <g/> , очевидно <g/> , з припущення <g/> , що Петренко писав усі свої твори після Шевченка <g/> , хотів бути подібним до останнього і <g/> , отже <g/> , коли різнився <g/> , то через свою неспроможність бути другим Шевченком4. </p><p> Хронологія написання поезій Петренкових нам невідома <g/> .
doc#23 До такої думки схилявся <g/> , здається <g/> , і Микола Плевако <g/> , судячи з його не досить виразного висловлення і місця <g/> , приділеного Петренкові в Плеваковій хрестоматії1. Коли 1848 року дійшло до поновного <g/> , доповненого видання поезій Петренкових <g/> , після років <g/> , що були наповнені відгомоном Шевченкової збірки і інших його творів <g/> , харківський поет мусів зайняти свою позицію <g/> : або капітулювати перед Шевченком або боронити своєрідність своєї поезії і обстоювати її право на існування <g/> .
doc#23 Це розуміння було втрачене <g/> , особливо від часу Петрова <g/> , що вбачав у поезії Петренка тільки епігонське наслідування Козлова й Лєрмонтова 8 <g/> , аж поки не дійшло до важкого присуду <g/> , винесеного вже хворим Іваном Франком <g/> : « <g/> Вірші Михайла Петренка мають дуже малу поетичну <g/> , а ще меншу язикову вартість <g/> »9. </p><p> 2.РОМАНТИКИ І ЗАГАЛЬНИКИ </p><p> Ця характеристика <g/> , дана Франком <g/> , приводить нас до питання <g/> , яка була справді « <g/> язикова вартість <g/> » поезій Петренка <g/> .
doc#23 Або візьмім його « <g/> Слов'янськ <g/> » <g/> , опис рідного міста <g/> , найконкретнішу з його ліричних поезій <g/> .
doc#23 Досить порівняти « <g/> Жидівські мелодії <g/> » Байрона з його « <g/> англійською <g/> » лірикою <g/> , типу згадуваних вище ньюстедських поезій <g/> .
doc#26 За ніби однаковим початком двох поезій <g/> , Шевченкової й Петренкової <g/> , іде кардинально відмінний зміст <g/> .
doc#26 Поезія « <g/> До Основ'яненка <g/> » ставала наче вступом до таких поезій <g/> , як « <g/> Іван Підкова <g/> » і « <g/> Тарасова ніч <g/> » <g/> , звідки відкривався шлях уже й до « <g/> Гайдамаків <g/> » <g/> . , а для майбутньої української літератури <g/> . </p>
doc#26 У моєму двотомному виданні поезій Шевченка ( <g/> 1955 <g/> ) « <g/> Гайдамаки <g/> » коментовано так <g/> , що повстання 1768 р. « <g/> шляхетська Польща жорстоко придушила <g/> » ( <g/> с. 486 <g/> ) <g/> .
doc#26 <p> Радянські видання поезій Шевченка повні кричущих перекручень і замазувань <g/> .
doc#27 Найкраще ця концепція відома з поезій <g/> , пізньої дати <g/> , що ввійшли до збірки « <g/> Дзвін <g/> » ( <g/> готова до друку не пізніше 1891 <g/> , видана 1893 <g/> ) <g/> : </p><p> Отечество ж собі ґрунтуймо в ріднім слові <g/> : </p><p> Воно <g/> , одно воно від пагуби втече <g/> , </p><p> Піддержить націю на предківській основі <g/> , — </p><p> Хитатимуть її політики вотще <g/> ; </p><p> Переживе вона дурне вбивання мови <g/> , </p><p> Народам і вікам всю правду прорече <g/> . </p>
doc#27 Не одна сторінка поезій Куліша змарнована повчанням і пропагандою <g/> .
doc#28 Є цікаві внески в усталення його теоретичного кредо й фактичної історії ( <g/> передмова С. Гординського до поезій Мик <g/> .
doc#28 <p> З цим пов'язана й кількапляновість більшости поезій Драй-Хмари <g/> , така типова для символіаму <g/> : </p><p> Під блакиттю весняною </p><p> сушить березень поля <g/> , </p><p> і співає підо мною </p><p> очервонена земля <g/> . </p>
doc#28 Ще многозначніші <g/> , приміром <g/> , кінцівки поезій « <g/> Ще губи кам'яні <g/> » або « <g/> Серпневий прохолонув вар <g/> » <g/> .
doc#28 <p> Є багато цілих поезій <g/> , які годі розшифрувати логічно <g/> .
doc#28 <p> Таких многоплянових поезій у Драй-Хмари багато <g/> .
doc#28 Але навіть і в зовнішньому оформленні своїх поезій він не завжди дотримується неоклясичних статутів ( <g/> « <g/> Ямби та анапест потроху бережуть устав <g/> » <g/> ) <g/> , як це можна було подумати <g/> , виходячи з його поетичної деклярації <g/> .
doc#28 Правда <g/> , більшість його поезій закута в чіткі силябо-тонічні розміри і в правильні <g/> , переважно чотирирядкові строфи <g/> ; але нахилу до завершених у своїй пластичній симетрії форм ( <g/> сонет <g/> , октава <g/> , дистихи <g/> ) ми в нього зовсім не помітимо <g/> ; а що ця накинута ним на себе форма віршів заважала йому <g/> , видно з його спроб писати такими типовими для російського символізму « <g/> дольниками <g/> » ( <g/> « <g/> Розлютувався лютий надаремне <g/> » <g/> , « <g/> Ой <g/> , колом сонце догори <g/> » <g/> , « <g/> На побережжі <g/> » <g/> ) і навіть верлібром ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#28 <p> Форма поезій Мик <g/> .