This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 | марксистська критика <g/> ? » <g/> ) <g/> ; масовізм ( <g/> Коряк — « <g/> | наш | " <g/> ужасний <g/> " масовик і апологет робітничої кляси |
doc#31 | нової формації — непман <g/> » <g/> , але це все той самий | наш | старий знайомий <g/> . Він таки — троглодит ( <g/> « <g/> Не |
doc#37 | , якби їх не вела провідна зірка цієї ідеї <g/> . </p><p> | Наш | світ був ілюзорний не тільки в цьому <g/> . Ми жили в |
doc#38 | . Рідня була <g/> . Отож небога <g/> … » з гімном « <g/> О світе | наш | незаходимий <g/> ! О ти <g/> , пречистая в женах <g/> ! |
doc#38 | . Рідня була <g/> . Отож небога <g/> … » з гімном « <g/> О світе | наш | незаходимий <g/> ! О ти <g/> , пречистая в женах <g/> ! |
doc#40 | його за ідіом <g/> . Але в багатьох інших мовах | наш | вираз має зовсім точні або приблизні |
doc#40 | поняття й далі існує <g/> . Куліш пише про писарів <g/> . У | наш | час колишніх писарів звичайно звуть секретарі |
doc#40 | тощо <g/> . У уривку з Косача надибуємо сломо воїн <g/> . У | наш | час це слово архаїчне <g/> , замість нього вживаємо |
doc#40 | , бо старі слова принизилися <g/> , здеґрадували <g/> . В | наш | час міщанин означає дуже часто не просто |
doc#40 | а справді це слово трапляється в Шевченка <g/> ; один | наш | заслужений професор оповідав авторові цього |
doc#40 | випадках буває більш-менш дослівний <g/> . Напр <g/> . <g/> , | наш | зворот мати місце 'відбуватися' становить |
doc#40 | , трах <g/> , тягти собі <g/> , скубти <g/> , ( <g/> пускати <g/> ) дим <g/> . </p><p> У | наш | час <g/> , коли грамотність загально поширилася <g/> , |
doc#40 | нунк нас <g/> . </p><p> Роґамус <g/> , доміне Латине <g/> , </p><p> Нехай | наш | капут не загине <g/> , </p><p> Пермітте жить в землі своїй </p> |
doc#40 | забутих предків <g/> » М. Коцюбинського <g/> : « <g/> Нічьо <g/> . <g/> . <g/> . | Наш | Федір зробив си <g/> , таку файну фльояру та й як |
doc#40 | французький філософ XVIII ст <g/> . Д'Алямбер <g/> : « <g/> | Наш | досвід показує <g/> , що в нашій мові нема двох слів <g/> , |
doc#40 | ) <g/> . Напр <g/> . <g/> , у романі Уласа Самчука <g/> , звідки взято | наш | перший приклад <g/> , оповідь ведеться від автора <g/> , |
doc#40 | ознаку т. зв <g/> . непрямих питань <g/> . Тут | наш | правопис послідовніший від мови <g/> : правила |
doc#40 | : « <g/> I лиш одна ще тішить дух поета <g/> , одна відроджує | наш | строгий стиль <g/> , — ясна <g/> , дзвінка закінченість |
doc#40 | антиципаційним <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> То ввійшов не хто <g/> , як | наш | Ригорович <g/> . Мабуть <g/> , відсердився <g/> ? Ні <g/> , він не |
doc#40 | функцією <g/> . Це впадає в очі <g/> , коли ми зіставимо | наш | огляд відмінкових закінчень з попереднім |