Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 « <g/> Місто <g/> » бо і своєю філософією <g/> , і своєю мистецькою будовою належить до традиції Бальзака й Мопассана <g/> .
doc#6 <p> Він пише <g/> : </p><p> “ <g/> У центрі картини навколо осередкової форми нової ратуші ( <g/> City Hall <g/> ) <g/> , гордости нашого міста <g/> , маршують екзистенціялісти <g/> .
doc#6 І сама ратуша стоїть не серед міста <g/> , а серед жовтої піщаної пустелі <g/> , і кидає ця “ <g/> гордість нашого міста <g/> ” чорну тінь на схід — себто від сонця <g/> , що вже хилиться в небуття <g/> , на захід <g/> .
doc#6 І сама ратуша стоїть не серед міста <g/> , а серед жовтої піщаної пустелі <g/> , і кидає ця “ <g/> гордість нашого міста <g/> ” чорну тінь на схід — себто від сонця <g/> , що вже хилиться в небуття <g/> , на захід <g/> .
doc#6 Як вежа на Бройгелевій “ <g/> Вавилонській башті <g/> ” 1563 року ( <g/> тепер у Відні <g/> ) <g/> , ратуша <g/> , “ <g/> гордість нашого міста <g/> ” <g/> , — символ порожньої людської пихи й марности людських замірів зрівнятися з Богом <g/> .
doc#6 Для чуда з'явлення Христа в Торонто в картині “ <g/> Торонто <g/> , Торонто <g/> ” мистець за тло вибрав старий будинок Управи міста Old City Hall <g/> .
doc#6 Чому Христос мав з'явитися власне на тлі старої Управи міста <g/> , — про це можна тільки здогадуватися <g/> .
doc#6 Другий тип назв у Кріґгофа — дієприкметниковий <g/> : “ <g/> Готуючися їхати до міста <g/> ” <g/> , “ <g/> Застряглі в хурделиці <g/> ” <g/> .
doc#6 Ще в молодості <g/> , відвідавши місто Мехіко <g/> , він <g/> , хоч цікавився фресками <g/> , не подався нікуди <g/> , крім Музею в Палаці Мистецтв <g/> , хоч головні фрески Ороско він знайшов би не там <g/> , а в Підготовній школі і в церкві Хесуса <g/> , а Рівери — в Міністерстві освіти <g/> . </p>
doc#6 За один день вони об'їхали місто <g/> , й Курилик поробив безліч фотографій <g/> .
doc#8 Він утік з одного баварського міста до іншого <g/> , як тільки в першому появилася радянська репатріяційна комісія <g/> .
doc#9 Звичайно <g/> , я і перед тим знав <g/> , зокрема з дискусії навколо правопису 1928 року <g/> , про відмінності мови Галичини супроти мови мого рідного міста <g/> , але <g/> , звісно <g/> , і Києва та й більшости міст на схід від Збруча супроти мови Галичини <g/> .
doc#9 Звичайно <g/> , я і перед тим знав <g/> , зокрема з дискусії навколо правопису 1928 року <g/> , про відмінності мови Галичини супроти мови мого рідного міста <g/> , але <g/> , звісно <g/> , і Києва та й більшости міст на схід від Збруча супроти мови Галичини <g/> .
doc#9 У передгроззі поновної окупації міста Сімович нагло помер <g/> , ми попрощали його <g/> , а невдовзі мусіли покинути гостинне місто <g/> .
doc#9 У передгроззі поновної окупації міста Сімович нагло помер <g/> , ми попрощали його <g/> , а невдовзі мусіли покинути гостинне місто <g/> .
doc#9 »4. </p><p> Одначе така негативна оцінка всього галицького не завадила тому <g/> , що в мові М Драгоманів помітно піддався галицьким впливам <g/> , як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це пішло його мові на користь <g/> , бо хоч частково відчистило її від русизмів <g/> , які аж надто рясніють у його ранніх писаннях <g/> , — як-от <g/> : місто ( <g/> в значенні « <g/> місце <g/> » <g/> ) <g/> , добавок <g/> , стоїть <g/> , бумага <g/> , получив <g/> , щитаю і сила інших6. Отже <g/> , М. Драгоманів об'єктивно був до певної міри провідником галицьких мовних елементів до літературної мови <g/> . </p>
doc#9 ) <g/> , крамарний ( <g/> « <g/> Воюйте-но з містом крамарним <g/> » — 137 <g/> ; Жел <g/> .
doc#9 В цей час уже виросло або виростало нове покоління письменників <g/> , зв'язане не стільки з селом <g/> , скільки з містом <g/> , покоління <g/> , що вчилося мови не з етнографічних записів або власних сільських спостережень <g/> , отже <g/> , не з якоїсь територіяльно-вузької околиці <g/> , — а вже переважно з інших <g/> , посередніх джерел <g/> : з книжки <g/> , з преси <g/> , з інтелігентської мовної практики <g/> .
doc#9 « <g/> Наші молоді письменники <g/> , — писав він <g/> , — вже одбились од народної мови <g/> , живучи в великих містах <g/> , стали міськими <g/> , кабінетними людьми <g/> »1. Але і представник цього вже нового покоління М. Коцюбинський теж визнає цей факт <g/> .
doc#9 троянда <g/> » <g/> , V <g/> , 43 <g/> ) <g/> ; звитий ( <g/> « <g/> Молодий ходу звиннішу має <g/> » — « <g/> Кассандра <g/> » <g/> , VI <g/> , 172 <g/> ) <g/> ; незогірший ( <g/> « <g/> Побачила за містом Чиюсь маленьку віллу — незогіршу <g/> » — « <g/> Йоганна <g/> , жінка Хус <g/> » <g/> , VIII <g/> , 76 <g/> ) <g/> ; трудно ( <g/> « <g/> Чом ти ліпше Сюди не перевіз матусі <g/> ?