This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#50 | Коли Свирид у Кремлі говорить із Сталіним ( <g/> противага офіційним портретам Сталіна <g/> ) <g/> , ми не знаємо <g/> : дійсно він там був чи це діялось між світлими і темними силами в його душі <g/> . |
doc#81 | Ми не заповняли ніяких анкет <g/> , у нас не питали про родовід і професію <g/> , тільки коротко запитали <g/> , чому до Львова <g/> , і <g/> , діставши відповідь <g/> , що маємо там рідних ( <g/> що було брехня <g/> ) і знайомих ( <g/> що було брехня у випадку моїх супутників <g/> ) <g/> , ми віддали свої пашпорти і за яких п'ять чи десять хвилин одержали їх назад з новими штампами <g/> . |
doc#40 | <p> Зовсім своєрідну систему відмінювання — як закінченнями <g/> , так і суплетивністю основ — мають займенники я ( <g/> родовий і знахідний мене <g/> , давальний і місцевий мені <g/> , орудний мною <g/> ) <g/> , ти ( <g/> родовий і знахідний тебе <g/> , давальний і місцевий тобі <g/> , орудний тобою <g/> ) <g/> , ми ( <g/> родовий <g/> , знахідний <g/> , місцевий пас <g/> , давальний нам <g/> , орудний нами <g/> ) <g/> , ви ( <g/> відповідно вас <g/> , вам <g/> . |
doc#5 | <p> Виховані на « <g/> Сердешній Оксані <g/> » й « <g/> Катерині <g/> » <g/> , ми повертаємося тепер думками до Марти <g/> . |
doc#31 | Якби ми <g/> , йдучи за образами самого Хвильового <g/> , схотіли зформулювати це <g/> , викликавши « <g/> медіюм лорда Зерова <g/> » і вдавшися до « <g/> латиниці <g/> » <g/> , ми б сказали <g/> , що провідною засадою письменницької техніки Хвильового було правило sapienti sat — розумному вистачає <g/> . </p> |
doc#37 | Тим часом для більшости еміграції <g/> , якою були саме галичани плюс « <g/> пражани <g/> » <g/> , ми були вкрай підозрілим <g/> , великою мірою стороннім тілом <g/> . </p> |
doc#90 | Вони вже наперед знають — так їх навчили — і на кожному кроці повторюють <g/> : « <g/> Ми найпроґресивніша армія світу <g/> » <g/> , ми « <g/> великодушний народ <g/> , що послав свої тисячні армії для визволення Европи <g/> ! |
doc#77 | Ми бачимо <g/> , як квапиться тут автор перейти до загальників <g/> , до отого « <g/> все це <g/> » <g/> , ми бачимо <g/> , як бракує йому тут ядерних <g/> , конкретних епітетів <g/> , як його око ще не схопило міри в описуваних явищах <g/> . |
doc#11 | <p> І це так <g/> , саме так <g/> , хоч ми у Венеції <g/> , а не в Києві <g/> , хоч рацію мав Андрухович <g/> , що ми не переступили ще Альпи <g/> , та де там Альпи <g/> , ми ще таки нівроку мізерненького срібнолентого Сяну ще не перебрели <g/> , а там же й Одра <g/> , і Ельба <g/> , і Райн <g/> , — а все-таки хорал із « <g/> Золотого гомону <g/> » в наших вухах <g/> , дарма що бубабівські огирі сексують з Адою Цитриною <g/> , і то при співпраці баварських уже трохи захеканих цапів <g/> . </p> |
doc#81 | Я зустрів у Харкові Колю Аносова <g/> , ми йшли Сумською й згадували літо <g/> , я вжив якогось легкого жарту з можливою політичною алюзією <g/> , і Коля перебив мене <g/> : </p><p> — Я не хочу слухати таке <g/> . |
doc#53 | Як він поставився б до покоління антинародників-европеїзаторів <g/> , ми не знаємо і ніколи не знатимемо — йому не було дано дожити до такої зустрічі поколінь <g/> . </p> |
doc#52 | Слушно вкладає Солженіцин одному з них до вуст <g/> : « <g/> Нам не тягар арешт <g/> , ми пишаємося ним <g/> ! |
doc#68 | І тільки <g/> , відновивши ці асоціяції <g/> , ми зможемо зрозуміти цю поезію Стуса <g/> , яка на перший погляд нічого спільного з цими мотивами не має <g/> . |
doc#59 | Потім ми знайомимося з ним <g/> , трохи сутулуватим <g/> , ведмедюватим атлетом <g/> , ми бачимо прозору ясність його короткозорих сірих з голубим вольовим відтінком очей <g/> , русяві кучері <g/> . |
doc#81 | Першою зупинкою мало бути Баку <g/> , ми дістали квитки на поїзд Шепетівка — Баку ( <g/> Шепетівка була тоді прикордонною станцією з Польщею <g/> ) <g/> . |
doc#26 | Як давніше вже сказано <g/> : коли б діти завжди слухалися батьків <g/> , ми б досі жили в кам'яному віці <g/> . </p> |
doc#81 | Я не знаю <g/> , чи це обвинувачення було підставне чи безпідставне <g/> , ми ніколи про це не говорили <g/> . |
doc#81 | Усе це було таке напхане <g/> , включно з тамбурами й східцями <g/> , що всі наші спроби були приречені на поразку <g/> , і <g/> , практично беручи <g/> , ми провели час у тому <g/> , що проводжали прохідні поїзди журливим поглядом <g/> . </p> |
doc#20 | Я любив брошурки Лавріненка про Тичину <g/> , про Чумака <g/> , про Блакитного-Еллана <g/> , ми обоє знали <g/> , де в літературі — література <g/> , а де коньюнктурне шумовиння <g/> . |
doc#81 | Там <g/> , де була бриµадна праця <g/> , ми належали до тієї самої бриµади <g/> , ми разом готувалися до іспитів <g/> . </p> |