Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 , так використані в дальшому реченні слова здивовання — збентеження — обурення <g/> , які не є синоніми <g/> , але належать до однієї сфери значення ( <g/> душевні стани людини <g/> ) і різняться одне від одного показом сили душевного зворушення <g/> : « <g/> У багатьох здивовання оберталось на збентеження <g/> , збентеження — на обурення <g/> » ( <g/> Любч <g/> .
doc#69 <p> Ось кілька пар слів <g/> , в яких друге деактивізоване <g/> : русло — річище <g/> , ряди ( <g/> людей <g/> ) — лави <g/> , фон — тло <g/> , нав'язати — накинути <g/> , підкорити — підпорядкувати <g/> , заманливий — привабливий <g/> , дорога — шлях <g/> , пласт — шар <g/> , сторона — бік <g/> , община — громада <g/> , урок ( <g/> чого навчилися <g/> ) — наука <g/> , чекати — сподіватися Подекуди вплив моди видно виразно <g/> : олжа — брехня <g/> , витоки — джерела <g/> .
doc#40 , народний <g/> , державний <g/> ; -ч ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -оч ( <g/> ий <g/> ) <g/> , з наголосом перед закінченням <g/> , головне від назв людей <g/> , -ач ( <g/> ий <g/> ) <g/> , головне від назв тварин <g/> , напр <g/> .
doc#28 Вона наслідує різні зразки майстерно — це забезпечене високою літературною культурою висококваліфікованого літературознавця Филиповича — створює часом навіть чистіші втілення засад того чи того літературного стилю <g/> , ніж це було в основоположників цього стилю на Україні <g/> , — але все це не відбиває живої душі поета і людини <g/> , а без цього нема спражньої поезії <g/> , а є тільки ремесло або майстерність <g/> .
doc#1 <p> Причину цього знайти легко <g/> : не у кривавих битвах та сутичках минулого і не в сліпому бунті бачить тепер Т. Шевченко визволення людини <g/> , а в становленні внутрішньої гармонії людської душі <g/> , гармонії взаємин людських душ <g/> .
doc#37 Були це поспіль малі люди <g/> , а вибір тактики варіював від пророчо-патетичного погрому до обмов і жалень і укусів зі схованки <g/> .
doc#40 Ці конструкції були здавна наявні в мові <g/> , але особливого розвитку дістали в нас від появи імпресіоністичної прози <g/> , яка широко використовувала ці проміжні конструкції <g/> , бо ставила собі за завдання через окремі типові риски створювати образи людей <g/> , а до того прагнула ще певної внутрішньої музичности авторської мови <g/> : ця мова повинна була ввібрати в себе голоси дійових осіб <g/> , не зливаючися з ними і водночас не відмежовуючися від них <g/> .
doc#94 сплюндрована земля чи сплюндровані душі <g/> . </p><p> Ленін казав <g/> : соціялізм треба будувати не з абстрактною людиною <g/> , а з людьми <g/> , як їх витворив попередній суспільний лад <g/> . Як <g/> , з
doc#81 <p> Але мій справжній медовий місяць був не з людиною <g/> , а з містом <g/> , і це був Львів <g/> .
doc#42 Адже критики — це так само інші люди <g/> , а значить щось непотрібне <g/> , гамірне <g/> , зайве <g/> , докучливе <g/> .
doc#81 Не люди <g/> , а ископаемые <g/> !
doc#81 Ще могли бути море й кипариси <g/> , чебуреки й ароматне кримське вино <g/> , але не було вже молодечої безтурботности й взаємного довір'я. Пазурі системи були страшні не тільки тим <g/> , що вони вихоплювали й нищили людей <g/> , а й тим <g/> , що <g/> , ширячи систему сексотства й сітку сексотів <g/> , вони отруювали стосунки між людьми взагалі <g/> .
doc#81 В осередку клубка сама людина <g/> , а клубок — її оточення <g/> , хоч улягає таким-сяким змінам <g/> , але вони поступові й через це непомітні <g/> . </p>
doc#13 У Веретенченка Він — провідник людини <g/> , а людина виконавець його наказів <g/> .
doc#33 Бо це було покоління справжніх людей <g/> , а людина – це космос <g/> , це все разом <g/> , і це також і втілення Божого начала <g/> . </p>
doc#59 Ідеться про те <g/> , щоб бути не вольовою чи якоюсь іншою людиною <g/> , а людиною в усій широті її духового й фізичного існування <g/> . </p>
doc#81 Усякий спорт мені огидний <g/> , бо він базується на мисленні кількостями <g/> , — один стрибнув на 100 сантиметрів <g/> , другий на 102 <g/> , — і це порушує людей <g/> , а мені мислення кількостями було чуже <g/> , воно здавалося мені тільки приховуванням невміння заглянути в якісні відмінності <g/> , незмірно менше приступні людському розумові <g/> , якісні відмінності <g/> , що становлять суть непроминальних мистецьких творів <g/> .
doc#14 Бо коли вірити поетові <g/> , що вічність це хвилина і хвилина — це вічність <g/> , то будьмо послідовні і скажім за нього <g/> , але вірмо <g/> , що з ним <g/> , і те <g/> , що людина — це історія <g/> , а історія — це людина <g/> , а можна б піти й ще далі <g/> , і сказати <g/> , що взагалі нема Історії з великої літери <g/> , що відкривається тільки полководцям душ чи строф <g/> .
doc#92 Хоч він і знав — у глибині душі я не був його людиною <g/> , а моя кар'єра тоді мало залежала від його рекомендації <g/> .
doc#81 Але в кожній людині <g/> , а надто чоловікові є запас зла <g/> , який вона/він мусить витратити на зовсім випадкові об'єкти <g/> .