Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 ( <g/> Репродукція й характеристика в книжці Морлі <g/> , ст <g/> .
doc#6 Різні його серії <g/> , видані книжками <g/> , були не рисункові <g/> , вони будувалися на репродукціях з картин <g/> , але рисунковими були ілюстрації до Франкового “ <g/> Лиса Микити <g/> ” <g/> , перенесеного фактично до Канади <g/> , і до історії родини Вахнів <g/> , ще одна данина автора українським піонерам Канади <g/> .
doc#6 Ледве чи бажана в книжці для дітей <g/> , вона зраджує властивість цієї риси характерові самого ілюстратора <g/> . </p>
doc#6 Світ йому ввижався жорстоким і приреченим <g/> , і це штовхало його до втечі в ідилії книжок для дітей і до дитячости його віри <g/> , але жорстокість <g/> , що зформувалася ще в дитячі роки <g/> , завжди дрімала в глибині його душі <g/> .
doc#6 Як Курилик надолужував прогалини своєї фахової малярської освіти студіюванням курсу рисування Ніколаїдсса <g/> , так давніше Ван Ґог самонавчався з книжок Барга “ <g/> Cours de dessin <g/> ” і “ <g/> Exercices au Fusain <g/> " <g/> .
doc#8 <p> Його « <g/> Доктор Серафікус <g/> » починається сценою в сквері <g/> : п'ятирічна Ірця розглядає ілюстрації в наукових книжках і питає доктора Комаху <g/> , що ці ілюстрації значать <g/> ?
doc#8 — Дівчина одриває голову від книжки <g/> , щоб подивитись <g/> , чи він жартує <g/> , чи ні <g/> .
doc#8 В образі Комахи він висміяв « <g/> приміткового <g/> » вченого <g/> , для кого кількість приміток з процитованими там книжками важить більше від ідеї власної праці <g/> .
doc#8 Свою книжку про П. Куліша Петров закінчує запитанням <g/> : чому Куліш поруч справжнього фолкльору містив підробки <g/> ?
doc#9 Прощавай <g/> , бібліотеко НТШ <g/> , прощавай <g/> , праце над моєю книжкою <g/> .
doc#9 Ні лемківські села <g/> , ні німецькі робітничі табори бібліотек не мали і елементарних умов <g/> , щоб викінчити книжку <g/> , не творили <g/> .
doc#9 Коли книжка нарешті вийшла в світ <g/> , 1949 року <g/> , в жалюгідному цикльостильному друку <g/> , накладом яких 100 примірників <g/> , я не наважився поставити на ній присвяту моєму прибраному вчителеві <g/> . </p>
doc#9 Дещо з того багатства я використав у своїй книжці <g/> .
doc#9 А крім того <g/> , Володимир Вікторович пристрасно любив українську книжку <g/> , кожну <g/> , легко орієнтувався в плетиві українських літературних псевдонімів <g/> , здавалося <g/> , — міг з пам'яті відтворити не тільки бібліографію кожної журнальної статті або рецензії <g/> , а навіть кожної хронікальної замітки <g/> .
doc#9 Його допомога в збиранні матеріалів для моєї книжки була дорогоцінна <g/> . </p>
doc#9 Книжка писалася — я вже сказав — у таких обставинах <g/> .
doc#9 <p> В умовах радянської України проблематика книжки взагалі була під суворим табу <g/> .
doc#9 <p> Пізніше частина матеріалу моєї « <g/> Галичини <g/> » ввійшла до моєї книжки « <g/> Українська мова в першій половині двадцятого століття ( <g/> 1900—1941 <g/> ) <g/> .
doc#9 ( <g/> Harvard University Press <g/> ) <g/> , 1989 <g/> , але стисло і тільки в хронологічних межах <g/> , указаних у назві книжки <g/> . </p>
doc#9 <p> Автор сподівається <g/> , що все-таки ця книжка буде корисна читачеві <g/> .