This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#57 | до цього практична потреба <g/> . Восени | й | зимою громада вірних не перевищує 275 осіб <g/> , і це |
doc#85 | . Коли нам кажуть <g/> : « <g/> Мистецтво — не відбиття | й | не віддзеркалення дійсности і не інше якесь |
doc#17 | хуторянського існування <g/> , відстояности | й | традиційности хуторянського побуту <g/> , а і як |
doc#37 | житті супротивники МУРу тяли його відчутно | й | болюче <g/> , а змагатися з ними було завданням |
doc#84 | ; проз них несуть заковані у крицю і військо | й | люди сховану мету <g/> , та не цікавляться поети нею <g/> , |
doc#9 | коло цієї справи <g/> , що аж повиучували ті газети | й | журнали й їх мову напам'ять <g/> »1. </p><p> III <g/> . ГАЛИЦЬКІ |
doc#31 | памфлету <g/> , від Гайнріха Гайне | й | Карла Маркса ( <g/> « <g/> Вісімнадцяте брюмера |
doc#72 | “ <g/> голосного <g/> ” протесту <g/> . Ще до окупації Галичини | й | Волині Юрій Яновський написав <g/> , а “ <g/> Літературна |
doc#63 | , йшли звідусіль — із Риги й Любека <g/> , з Генуї | й | Кадіксу <g/> , із старовинних королівських |
doc#81 | <p> Леміш <g/> . </p><p> ( <g/> Не ручуся <g/> , звісно <g/> , за геологічну | й | сільськогосподарську науковість образів <g/> ! <g/> ) <g/> . |
doc#81 | майдані двоє дуже скромних погрудь — Гоголя | й | Пушкіна <g/> . Революція вирішила увічнити своїх |
doc#65 | приділяє двом особам <g/> : Олексі Горбачеві | й | мені <g/> . Я не уповноважений говорити в імені |
doc#72 | з російської мови чи в старовину з грецької | й | латинської <g/> : активні дієприкметники <g/> , пасивні |
doc#31 | не втече своєї долі <g/> . Через ці елементи гри | й | дотепу читачеві не завжди легко відтворити |
doc#28 | майбутнє <g/> » <g/> … За даним поет відчуває щось дальше | й | вище <g/> , але незбагненне <g/> , позарозумове <g/> , мінливе |
doc#40 | — цяпотіти <g/> , хляпотати — хляпотіти <g/> ) <g/> , а далі | й | відповідні рухи ( <g/> тріпотати — тріпотіти <g/> ; пор <g/> . <g/> : |
doc#63 | Толстого <g/> . З погляду того дня вони були дивні | й | навіть архаїчні — як епопеї Самчука з погляду |
doc#94 | й вимогою нових володарів <g/> . У їхній диктатурі | й | сваволі <g/> , успадкованій від візантійської |
doc#81 | , звичайно <g/> , клімату інтелектуальної дискусії | й | жарту в другій половині тридцятих років у |
doc#94 | вуста <g/> . </p><p> І моя знайома повернулася додому | й | подбала за належний вигляд своїх губів <g/> . </p><p> Вона не |