Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 Здається <g/> , особливість його як науковця лежала в тому <g/> , що він не був фахівцем з якоїсь однієї дисципліни <g/> , а з певного кола проблем <g/> , які він вишукував у різних дисциплінах <g/> .
doc#8 Це здавалося цілковитою нісенітницею <g/> , і <g/> , бачивши моє ставлення <g/> , він не обґрунтовував своєї тези <g/> .
doc#8 Сьогодні <g/> , коли Ваян виступив з теорією <g/> , що російське акання — не нове явище <g/> , а продовження праслов'янського стану <g/> , — ідея Петрова не здається вже на 100 відсотків нісенітною <g/> .
doc#9 А крім того <g/> , Володимир Вікторович пристрасно любив українську книжку <g/> , кожну <g/> , легко орієнтувався в плетиві українських літературних псевдонімів <g/> , здавалося <g/> , — міг з пам'яті відтворити не тільки бібліографію кожної журнальної статті або рецензії <g/> , а навіть кожної хронікальної замітки <g/> .
doc#9 Це безперечна неточність <g/> , але вона не здається надто загрозливою <g/> , по-перше <g/> , тому <g/> , що історично справді чимало подільських впливів на літературну мову йшло не безпосередньо з суміжного з Київщиною Поділля <g/> , а через посередництво Львова <g/> ; по-друге <g/> , тому <g/> , що Волинь <g/> , хоч і має дуже багато відмінного від Галичини <g/> , все-таки має більше спільного з нею <g/> , ніж розташовані далі на схід або на північ українські землі <g/> .
doc#9 Саме Кулішева мова <g/> , через свою більшу одноманітність <g/> , однопляновість <g/> , не заперечувану безперечною синтетичністю <g/> , через свою послідовно проведену книжність <g/> , здавалася сучасникам зразком синтетичної мови — і відповідний справляла вплив <g/> .
doc#9 Отож таки й здається <g/> , що уважне єднання лівобережного гомону з правобережним було б найкориснішим при знаходах та упорядкуванню нашої літературної мови <g/> »2. </p><p> Не можна виразніше висловити гадки про синтетичність говіркової основи української літературної мови <g/> .
doc#9 <p> Міркування Люби в « <g/> Товаришках <g/> » Олени Пчілки на тему про характер української літературної мови й шляхи її розвитку відповідають саме на таке й подібне ставлення до того <g/> , що сучасникам здавалося експериментами М. Старицького <g/> .
doc#9 Річ у тому <g/> , що <g/> , приміром <g/> , згадані П. Филиповичем слова словник Є. Желехівського подає <g/> , здається <g/> …
doc#9 Ці слова « <g/> здаються такими новими і через це немовби чудними <g/> , — принаймні Люба не зважується говорити їх сама <g/> ; а одначе <g/> , що ж тут такого чудного <g/> ?
doc#9 зовсім не читатимуть і не купуватимуть їх книжок <g/> »6. </p><p> Ці недокрівні шість пунктів — це <g/> , здається <g/> , все <g/> , що можна здобути з книжки І. Нечуя-Левицького в теоретичній частині <g/> .
doc#9 1 </p><p> Цей об'єктивний зміст дискусії <g/> , здається <g/> , лишився нерозкритим для всіх її учасників — принаймні нам невідомі висловлення сучасників на цю тему <g/> ; і це теж було однією з ознак неглибокого <g/> , суто поверхового не принципового <g/> , а переважно дрібничкового способу провадження сперечань <g/> .
doc#9 З особливостей у синтаксичних зв'язках відзначу тут <g/> : дієслово боліти зі знахідним відмінком об'єкта ( <g/> « <g/> Тоді мене дуже боліло <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 169 <g/> ; це явище спільне для Галичини і Волині <g/> ) <g/> ; красти з давальним відмінком особи ( <g/> « <g/> Краде людям сонечко веселе <g/> » — « <g/> Дим <g/> » <g/> , II <g/> , 112 <g/> ; Волинь <g/> , здається <g/> , має красти з прийменником у з родовим відмінком <g/> ) <g/> ; узброїтися з прийменником у зі знахідним відмінком ( <g/> « <g/> Я узброєна в свою ненависть <g/> » — « <g/> Одержима <g/> » <g/> , V <g/> , 124 <g/> ) <g/> ; дозволити з підрядним реченням зі сполучником щоб ( <g/> « <g/> Дозвольте <g/> , щоб я сам поклав сі перли <g/> » — « <g/> Кам <g/> .
doc#9 Але сполучати загальноприйняту основу української літературної мови з тими галицькими мовними елементами <g/> , які йому здавалися доцільними <g/> , потрібними <g/> , чимсь цінними <g/> , він <g/> , очевидно <g/> , вважав за свій обов'язок письменника й українського громадянина <g/> .
doc#9 Говорити про галицькі мовні впливи в таких умовах здавалося б просто абсурдом <g/> .
doc#9 Навіть наголос у цих словах засвоєно <g/> , здається <g/> , галицький <g/> .
doc#9 <p> Олена Пчілка відзначає такі галицизми <g/> , « <g/> що здаються їй ( <g/> Любі з « <g/> Товаришок <g/> » <g/> .
doc#9 Усі ці слова — не говоримо тут про два приклади нелексичні <g/> : на окреме препозитивне вживання частки ся при дієсловах ( <g/> ся починає <g/> ) і на майбутній час <g/> , утворений не інфінітивом <g/> , а дієприкметником на -л ( <g/> буду мусів <g/> ) — у сучасній літературній мові вже не « <g/> здаються чудними <g/> » <g/> , бо становлять цілком звичайний <g/> , звичний і неуникний складник <g/> . </p>
doc#9 Отже <g/> , семантичне розмежування в цій категорії іменників чоловічого роду здається передчасним <g/> , бо наголос тут ще не стабілізувався <g/> , не відстоявся <g/> .
doc#9 Висловлював такі припущення і М. Драгоманов <g/> , а слідом за ним — А. Кримський <g/> : « <g/> Здається <g/> , можна лякатися <g/> , що колись віщування Драгоманова здійсниться <g/> , маленька Галичина переважить велику Україну <g/> …