Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Бо зміст життя — </p><p> Самотньо йдеш у ніч оцю <g/> , </p><p> у безвість <g/> , в порожнечу </p><p> і <g/> , наче каторжний ланцюг <g/> , </p><p> свій біль волочиш <g/> . </p>
doc#4 Бо і тема гармонії <g/> , і тема бунту <g/> , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в загальному балянсі збірки як факти й дії <g/> , настрої й пережиття на Україні або поза Україною <g/> , та мало не завжди в якомусь зв'язку з нею <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Україні <g/> » <g/> ) </p><p> Усе це — прекрасні поезії <g/> , але <g/> , взяті на терези дій- сности <g/> , важать мало <g/> , бо <g/> , кажучи словами самої поетки в тому ж вірші <g/> , все це « <g/> вічний міт в серцях мандрівних злидарів <g/> » <g/> .
doc#4 На честь поетки як громадянки ( <g/> бо як поетка вона має право на будь-які міти <g/> ) треба <g/> , одначе <g/> , сказати <g/> , що вона сама усвідомлює уявність цієї тематики і образности <g/> , і <g/> , якщо це все існувало в такій формі й таких барвах у минулому <g/> , невідтворність його тепер <g/> , коли навіть </p><p><g/> …
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Остання жертва <g/> » <g/> ) </p><p> Бо тепер вона знає <g/> , що сьогодні інший світ <g/> , інша доба <g/> : « <g/> Це інший світ <g/> …
doc#4 Але не можу обминути комплексу чорного янгола — янгола смерти <g/> , бо це один з центральних комплексів <g/> , поруч ґетеансько-рількеанського з його Філемоно-Бавкідиним відгалуженням і поруч комплексу Іова <g/> , третій з провідних і визначальних <g/> . </p>
doc#4 Похоронні бо марші не пишуться старими людьми на порозі небуття <g/> . </p>
doc#4 Та це дозволенне <g/> , бо я вже склав зізнання <g/> : пишу не наукову розвідку <g/> , а суб'єктивні враження <g/> .
doc#4 Бо поки інших поетів наслідують <g/> , нема відстані <g/> , конче потрібної для стилізації <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Жарт <g/> » <g/> ) </p><p> Це зведення Музи на хідники й мешканнячка нетрів американського міста виявляється в чимраз більшому ширенні метонімії коштом метафори <g/> , метонімія бо не бере нас з середовища до якогось іншого <g/> , ніби вищого <g/> , вона тримає нас цупко там <g/> , де ми були б <g/> , коли б і не вдавалися взагалі до образности — </p><p> то не горщики на кухні — </p><p> википить душа до дна <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Як вогонь <g/> » <g/> ) </p><p> або у включенні метонімії в метафору <g/> : </p><p> Огорнувсь голубиними вуалями </p><p> парк <g/> … </p>
doc#5 Якби тут грала ролю логіка <g/> , Марта повинна була б вибрати або Льову <g/> , бо він любить її коханням-приязню і коханням-відданістю <g/> , або Дмитра <g/> , бо він чесна людина й хоче заснувати родину <g/> .
doc#5 Якби тут грала ролю логіка <g/> , Марта повинна була б вибрати або Льову <g/> , бо він любить її коханням-приязню і коханням-відданістю <g/> , або Дмитра <g/> , бо він чесна людина й хоче заснувати родину <g/> .
doc#5 Славенко ж бо професор біохемії <g/> .
doc#5 Ні години змарнованої <g/> , бо навіть хвилина не вертається ніколи <g/> !
doc#5 Ми знаємо тепер <g/> , чому ніхто не заперечував Славенкові <g/> : бо автор дав йому змогу безперешкодно заперечити самого себе <g/> .
doc#5 Праця знайдеться <g/> , бо в Марти добра кваліфікація <g/> .
doc#5 Славенко визнає існування Бога <g/> , тільки він байдужий до Бога <g/> , бо Бог невпізнанний методами науки і <g/> , зрештою <g/> , міг би він сказати <g/> , нічого не міняє в законах функціонування й забурень білка <g/> . </p>
doc#5 Але він протисовєтський <g/> , бо він незалежний <g/> .
doc#5 Бо він безмежно іронічний супроти релігії розуму й супроти релігії прогресу <g/> .
doc#5 Бо він говорить про обмеженість розуму і про відсутність прогресу і протиставить цим модним релігіям гіркоту свого агностицизму <g/> . </p>