Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 смерти <g/> , свідомий <g/> , що повернення звідти нема <g/> , але жадібний знати її таємниці <g/> : « <g/> Він назад не
doc#85 . Якою ціною такі перевертання даються <g/> , про це нема потреби говорити <g/> . </p><p> Закон заперечення в
doc#85 своїми засобами ритм навколишнього життя — і нема підстав від таких творів відмовлятися <g/> ; як нема
doc#85 нема підстав від таких творів відмовлятися <g/> ; як нема підстав відмовлятися і від інших — бо і те і те
doc#85 зв'язку між цими двома рядами подій взагалі нема <g/> . Мистецтво має іманентну лінію свого розвитку
doc#85 . А потім виявляється <g/> , що <g/> , власне <g/> , воювати вже нема за що <g/> , що ці проблеми позірні <g/> . Такою нам
doc#86 ми знаходимо країну минулого <g/> , що його вже нема <g/> , і країну майбутнього <g/> , що ще не народилося й
doc#86 просто нові <g/> , а новіші за все <g/> , написане потім <g/> . Бо нема твору <g/> , написаного в останні роки в Україні чи в
doc#87 сумно було <g/> ! Народу на базарі — не протовпишся <g/> , а нема ж тобі ніякісінького знайомого <g/> ! Ніхто тобі не
doc#87 ідеї і тому — духовою столицею <g/> , — з цього погляду нема перед нашою наукою <g/> , нашим мистецтвом завдання
doc#87 у Херсоні <g/> . Всі їли те саме <g/> . Він спитав <g/> : Чи нема за більші гроші чогось іншого <g/> ? Йому відповів
doc#87 … І в глибині душі людина відчуває <g/> : щастя нема <g/> , народу нема <g/> , батьківщини нема <g/> . Що ж є <g/> ? Є тільки
doc#87 душі людина відчуває <g/> : щастя нема <g/> , народу нема <g/> , батьківщини нема <g/> . Що ж є <g/> ? Є тільки брехня <g/> ,
doc#87 : щастя нема <g/> , народу нема <g/> , батьківщини нема <g/> . Що ж є <g/> ? Є тільки брехня <g/> , брехня <g/> , брехня <g/> . І єдине
doc#87 , він не може добратися до коренів зла <g/> , бо нема доступу до джерел критики <g/> , нема виходу в інші <g/> ,
doc#87 коренів зла <g/> , бо нема доступу до джерел критики <g/> , нема виходу в інші <g/> , крім офіційного <g/> , площини
doc#89 , а критики вглядового типу в нас майже зовсім нема <g/> . </p><p> Подам два приклади нашої наглядової критики <g/> ,
doc#89 модерністів <g/> , від Винниченка ( <g/> ? <g/> ) починаючи <g/> , — нема <g/> ! В Нечуя-Левицького <g/> , наприклад <g/> , а саме в "
doc#89 своїх авторів <g/> ; але зовсім не через те <g/> , що в них нема опису Пфальцу або що вони не нагадують
doc#89 : « <g/> Я не писатиму про себе <g/> . Ані словечка <g/> . Мене нема <g/> » <g/> . Читач говорить <g/> : « <g/> Я цікавлюся літературним