This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | Ні <g/> , дебют його напевне був не там і не той <g/> . </p> |
doc#81 | <p> Проте два предмети вкладалися в суворий добір конечно потрібних речей і в той же час давали невеличке сантиментальне вдоволення <g/> . |
doc#81 | <p> Але тепер <g/> , понад сорок років пізніше <g/> , як я бачу той короткий <g/> , несповна півтора року <g/> , період свого життя <g/> ? |
doc#81 | У той час Київ не голодував у харківському стилі <g/> . |
doc#81 | Чи я порозумівся з Сімовичем <g/> , а той спрямував нас до УЦК <g/> ? |
doc#81 | Поліцаї позносили меблі на наш поверх під командою колишнього Сімовичевого студента <g/> , той мені побажав гаразду на новому місці <g/> , відкозиряв <g/> , доторкнувшися пальцями до ріжка своєї шапки-мазепинки <g/> , вантажне авто від'їхало <g/> , і я з матір'ю ( <g/> z matk№ <g/> , не z macierz№ <g/> ) лишилися самі <g/> . |
doc#81 | Факт є той <g/> , що це була марна праця <g/> , і від неї не лишилося нічого <g/> . |
doc#81 | Може <g/> , якоюсь мірою ми були для неї її діти <g/> , занедбані <g/> , й знедолені <g/> , й викривлені під чужою владою <g/> , але ось повернені <g/> , — і це було її свято <g/> , той Великдень <g/> , і це було її село <g/> , і це все було її країна <g/> . |
doc#81 | Усе було те саме <g/> , Львів був той самий <g/> , але чи ми були цілком ті самі <g/> ? |
doc#81 | Його дружина й синок були під той самий смак <g/> . |
doc#81 | <p> Гасають риби <g/> , рожі на бальконі </p><p> Голівки просувають <g/> , серце мліє <g/> , — </p><p> І день дзвенить <g/> , мовляв мій друг Грицько <g/> , </p><p> Як той дзвіночок у кози на шиї <g/> . </p> |
doc#82 | Ми не опинилися по той бік — тоді фронту <g/> , потім кордону чи кордонів <g/> . |
doc#82 | Ми не знали докладно <g/> , що ми знайдемо по той бік <g/> , але ми знали <g/> , що ми не хотіли жити в тих умовах <g/> , у яких ми жили перед тим <g/> . |
doc#83 | Це був той мостовий причілок <g/> , звідки після Переяслава почався наступ української культури на московську <g/> . </p> |
doc#83 | Рушали <g/> , може <g/> , саме тому <g/> , що усвідомлювали <g/> , наскільки нижчий був той культурний і побутовий рівень <g/> , що на ньому стояла Москва <g/> . |
doc#84 | Відповідальність несе той <g/> , хто купує <g/> , хто читає <g/> . |
doc#84 | Яке поводиться так <g/> , як той <g/> , хто <g/> , наступивши на граблі <g/> , дістає по лобі і кричить спересердя <g/> : « <g/> Ах <g/> , прокляті граблі <g/> ! |
doc#84 | у своєму русі <g/> ? </p><p> Мій друг-хвильовист ( <g/> його нема зі мною на острові <g/> ) <g/> , той самий <g/> , що писав про себе <g/> : « <g/> Так <g/> , я хвильовист <g/> , неохвильовист <g/> , |
doc#84 | « <g/> Я не дитина <g/> » <g/> , — відповідає той <g/> , коли хтось невдоволений і насумрений ( <g/> не плутати з суремить — так Карпенко-Криниця <g/> ) <g/> , йому кажуть <g/> : « <g/> Не плач <g/> » <g/> . |
doc#84 | Не отих кисло-солодких <g/> , мовляв <g/> , « <g/> Мово рідна <g/> , слово рідне <g/> , хто вас забуває <g/> , той у грудях не серденько <g/> , а лиш камінь має <g/> » <g/> . |