Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 » 1944 року <g/> . Ні <g/> , дебют його напевне був не там і не той <g/> . </p><p> Більшість моїх писань в « <g/> Українському засіві
doc#81 в суворий добір конечно потрібних речей і в той же час давали невеличке сантиментальне
doc#81 . </p><p> Але тепер <g/> , понад сорок років пізніше <g/> , як я бачу той короткий <g/> , несповна півтора року <g/> , період свого
doc#81 хліба щоденного <g/> . До речі про хліб <g/> . У той час Київ не голодував у харківському стилі <g/> .
doc#81 ? Сумніваюся <g/> . Чи я порозумівся з Сімовичем <g/> , а той спрямував нас до УЦК <g/> ? Як <g/> ? Про телефони не могло
doc#81 командою колишнього Сімовичевого студента <g/> , той мені побажав гаразду на новому місці <g/> ,
doc#81 до Хемніцу й вони загинули там разом з ним <g/> ? Факт є той <g/> , що це була марна праця <g/> , і від неї не лишилося
doc#81 владою <g/> , але ось повернені <g/> , — і це було її свято <g/> , той Великдень <g/> , і це було її село <g/> , і це все було її
doc#81 і з тим самим конем <g/> . Усе було те саме <g/> , Львів був той самий <g/> , але чи ми були цілком ті самі <g/> ? Мабуть <g/> , не
doc#81 нічого спільного <g/> . Його дружина й синок були під той самий смак <g/> . Львівські мовознавці Василь Лев і
doc#81 , — </p><p> І день дзвенить <g/> , мовляв мій друг Грицько <g/> , </p><p> Як той дзвіночок у кози на шиї <g/> . </p><p> Може <g/> , ляпідарність і
doc#82 треба було б узяти в лапки <g/> . Ми не опинилися по той бік — тоді фронту <g/> , потім кордону чи кордонів <g/> . Ми
doc#82 свідомо <g/> . Ми не знали докладно <g/> , що ми знайдемо по той бік <g/> , але ми знали <g/> , що ми не хотіли жити в тих
doc#83 російську культуру в XVII столітті <g/> . Це був той мостовий причілок <g/> , звідки після Переяслава
doc#83 тому <g/> , що усвідомлювали <g/> , наскільки нижчий був той культурний і побутовий рівень <g/> , що на ньому
doc#84 ніхто <g/> . Видав ніде <g/> . Відповідальність несе той <g/> , хто купує <g/> , хто читає <g/> . Та ж ніхто не накидає <g/> , не
doc#84 тільки не на самого себе <g/> ? Яке поводиться так <g/> , як той <g/> , хто <g/> , наступивши на граблі <g/> , дістає по лобі і
doc#84 ( <g/> його нема зі мною на острові <g/> ) <g/> , той самий <g/> , що писав про себе <g/> : « <g/> Так <g/> , я хвильовист <g/> ,
doc#84 , — каже один одному <g/> . « <g/> Я не дитина <g/> » <g/> , — відповідає той <g/> , коли хтось невдоволений і насумрений ( <g/> не
doc#84 , « <g/> Мово рідна <g/> , слово рідне <g/> , хто вас забуває <g/> , той у грудях не серденько <g/> , а лиш камінь має <g/> » <g/> . Не