Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Серед профшкіл число українських становило 65,8 % <g/> , на двомовні українсько-російські припадало 16 % <g/> , а на російсько-українські — 5,3 % ( <g/> стан на 1 листопада 1927 р. Сірополко 61 <g/> ) <g/> .
doc#74 Серед профшкіл число українських становило 65,8°/о <g/> , на двомовні українсько-російські припадало 16% <g/> , а на російсько-українські 5,3% ( <g/> стан на 1 листопада 1927 <g/> ) <g/> .
doc#72 На кінець 1918 р. число українських гімназій дійшло 150 ( <g/> Дорошенко 2 <g/> , 348 <g/> ) <g/> , Працювали літні курси українознавства <g/> .
doc#72 ) Раковський у 1923 р. говорив <g/> , що число українських початкових шкіл відповідає вазі українського населення скрізь <g/> , за винятком Донбасу й Харківської области ( <g/> Попов 270 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Прямих відомостей про розповсюдження української мови в містах немає <g/> , але посередні — число українських шкіл <g/> , число українських видань — досить промовисті <g/> , хоч <g/> , звичайно <g/> , у великих містах <g/> , особливо периферійних <g/> , що тільки вряди-годи і то недовго перебували в кордонах Української держави ( <g/> Харків <g/> , Катеринослав <g/> , Миколаїв <g/> , а зокрема Одеса й Донбас <g/> ) <g/> , російська мова нічого не втратила як засіб громадського спілкування <g/> .
doc#10 Ганцов слушно відкинув традиційний перед тим погляд про розвиток типу уо > уе > уи > уі > і <g/> , бо це означало б пересунення основної сили наголосу на кінець поліфтонга <g/> , себто зміну спадного наголосу на висхідний <g/> , чого не засвідчено ніде в чистих українських говірках <g/> .
doc#9 Згадки про цих людей загалом досить глухі <g/> , на зразок такої <g/> : галицькі журнали « <g/> збили з пуття кількох свідомих прихильників цієї шкодливої системи й теорії механічного з'єднання й змішування двох мов — галицької книжньої і мови наших клясичних письменників <g/> »4. </p><p> 6. Такий стан <g/> , коли преса перебуває в руках цих таємничих « <g/> прихильників <g/> » <g/> , загрожує тим <g/> , що ніхто не читатиме українських видань <g/> .
doc#73 Одні сягають у літопис ( <g/> Аятуринська <g/> ) <g/> , інші до Святого Письма в його церковнослов'янському одязі ( <g/> Стефанович <g/> , Барка <g/> ) <g/> , треті до архаїчного фолкльору ( <g/> Лятуринська <g/> , Барка <g/> , Кравців <g/> , почасти Славутич <g/> ) <g/> , четверті — до новішого фолкльору ( <g/> Багряний <g/> , Веретенченко <g/> , Черінь <g/> ) <g/> , майже всіх вабить Шевченко <g/> , який справді зумів увібрати в свою поезію колосальну широчінь українських традиційно-поетичних джерел і дати їм нову <g/> , перед тим нечувану синтезу <g/> .
doc#9 Та й взагалі від цих заяв один крок до принципового проголошення мішаного ( <g/> щодо українських говірок <g/> ) характеру основи української літературної мови — і Олена Пчілка робить цей крок <g/> , вимагаючи крутого розширення бази літературної мови <g/> : </p><p> « <g/> Між іншими непевностями в моїх спробунках знайдуть <g/> , може <g/> , діялектну мішанину <g/> : справді ж бо уживаю разом з лівобережним складом різні чисто правобережні форми ( <g/> лаписька <g/> , ручиська <g/> , назвисько або такі слова <g/> , як відомий <g/> , переконатись тощо <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Тим часом факти <g/> , встановлені саме Ганцовим <g/> , підривали цю концепцію генетичної єдности українських говірок <g/> , і дослідник змушений уже в цій статті зробити першу поступку <g/> , а саме — визнати <g/> , що в ненаголошених нових закритих складах розвиток о <g/> , е був відмінний у південних говірках і в північних говірках <g/> .
doc#25 Але поза тим побудова Михальчука далеко більше відповідає фактам <g/> , ніж зовсім фантастичні спроби Шахматова вивести головні особливості білоруської мови ( <g/> акання <g/> ) зі сходу або спроби Лер-Сплавінського й Н.Трубецкого довести первісну єдність українських <g/> , білоруських і південноросійських говірок у протилежність північноросійським <g/> .
doc#10 Ця настанова довести за всяку ціну історичну єдність українських говірок проявляється вже в тій фразі <g/> , якою починається ( <g/> 4 <g/> ) <g/> : “ <g/> Північно-вкраїнські говірки <g/> …
doc#72 Основні поліпшення <g/> , за словами самих редакторів <g/> , заторкували “ <g/> удосконалення в диференціяції значень російських і українських слів <g/> , уточнення тлумачних пояснень <g/> , виразніше розмежовування стилістичних відтінків у значенні українських слів і зворотів <g/> ” ( <g/> II <g/> , 1054 <g/> ) <g/> . </p>
doc#80 Приміром <g/> , у « <g/> Дівчині з ведмедиком <g/> » образ Семена Кузьменка <g/> , як уже згадувалося тут <g/> , — збірно-пародійний образ героїв « <g/> реконструктивних <g/> » романів <g/> , започаткованих « <g/> Цементом <g/> » Ф. Гладкова <g/> , а образ авангардного поета ще цікавіший <g/> , бо в ньому змонтовано в нову цілість риси російського поета Велемира Хлєбнікова і українських Тодося Осьмачки і Михайла Семенка <g/> .
doc#80 Щусева і українських шукачів національного в мистецтві <g/> . </p>
doc#72 У кінцевому наслідку поспіль запроваджено або повну ідентичність українських і російських форм <g/> , або відповідність у відношенні один до одного <g/> .
doc#81 Проблеми інкорпорування українських складників до чужих культур набирали особливої гостроти <g/> , коли сама особа <g/> , відповідальна <g/> , сказати б <g/> , за такі переноси <g/> , була українського роду <g/> .
doc#72 Щоденник <g/> , 1.1911-1920. Едмонтон — Нью-Йорк ( <g/> Канадський Інститут українських студій і УВАН у США <g/> ) 1980. </p><p> Вісті з Української Центральної Ради ( <g/> Київ <g/> ) <g/> , ч. 1. 19 березня 1917 <g/> ; — ч. 2. 21 березня <g/> , 1917. </p><p> Власовський Іван <g/> .
doc#9 Коли не згадувати про ранньокнязівські часи з їх черговими завоюваннями і втратами « <g/> червенських городів <g/> » <g/> , Галичина то відокремлювалася цілком від інших українських земель <g/> , то об'єднувалася з Волинню <g/> , то з усім Правобережжям <g/> , але власне тільки в роки 1569— 1648 входила в одне політичне ціле з усіма українськими територіями <g/> .
doc#95 А здавалося б <g/> , що це так просто й легко <g/> ! </p><p> ХАРКІВ <g/> : ПОДОРОЖНІ ВРАЖЕННЯ І ЗАКЛИК </p><p> Коли я вже лаштувався вирушати до Києва на конгрес Міжнародної асоціяції україністів <g/> , я одержав запрошення приїхати з двох інших українських міст — Харкова й Львова <g/> .