Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 ніколи не було виявом люті <g/> , бажанням знищити <g/> . У той час <g/> , як я з ним зустрівся вперше <g/> , 1940 року <g/> ,
doc#81 і приніс би біду авторові <g/> , коли б той був ще в засягу цькування <g/> , провадженого
doc#81 Лазарем Кагановичем <g/> , і редакторові <g/> , якби той наважився його друкувати <g/> . Нарисок світу не
doc#81 ( <g/> 1951 <g/> ) була для мене зовсім несподіваною <g/> . У той час я майже не діставав публікацій з України і
doc#81 німецький напад <g/> , але не передбачуваний на той день 22 червня <g/> . Помилка могла бути на тиждень
doc#81 номінальне <g/> , за мою працю буде зарахований той розділ ( <g/> про просте речення <g/> ) з синтакси
doc#81 , хоч вона не могла не знати моєї діяльности в той час в українській пресі і в « <g/> Просвіті <g/> » <g/> . Я її <g/> ,
doc#81 безпорадний <g/> , щоб самому видістатися <g/> . Факт той <g/> , що він під німцями лишився <g/> , і тут сталася біда <g/> .
doc#81 з дядею Вовою над Дінець <g/> , напрям майже той <g/> , але яка різниця обставин і настрою <g/> ! Тепер уже
doc#81 вулиці мені зустрівся Полуведько <g/> , так <g/> , той самий Полуведько <g/> , який був одним з керівників
doc#81 , видно довгу відстань між числами 48 і 181. Це той час <g/> , коли відкинули мою статтю про Петлюру і
doc#81 воду з бичком у їдальні міської управи <g/> . </p><p> Та через той самий відділ освіти від 15 травня я дістав працю
doc#81 був далі голодний безнастанно <g/> , але це вже не був той лютий <g/> , пазурястий голод <g/> , що пожирав сили й
doc#81 голод <g/> , що пожирав сили й нищив думку <g/> . Був той травень місяцем військового вибуху недалеко
doc#81 просто неспроможні дбати за населення <g/> . Але на той час я прочитав « <g/> Mein Kampf <g/> » Гітлера <g/> . Це була
doc#81 один з таких гостей позичив книжку Гітлера <g/> , а той дав її на кілька днів мені <g/> . У ці дні я відклав
doc#81 київського Облміськліту ч. 10740. Якби той облміськліт знав <g/> , що буде в середині зошита <g/> , чи
doc#81 старому приятелеві Миколі Ґадзінському <g/> , а той завідував в управі адміністративним відділом
doc#81 про олію лишилася мрією <g/> . Не знаю <g/> , чи він спродав той бутель на базарі <g/> , чи взагалі його не мав <g/> , а
doc#81 до Харкова <g/> . Батько її Ґеорµій Линтварьов на той час уже помер <g/> , але він жив у її пам'яті певніше й