Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 У радянських довідниках письменників його нема <g/> , а це незаперечний знак <g/> , що він не був « <g/> реабілітований <g/> » і досі вважається за зрадника й злочинця <g/> .
doc#81 На мій протест відповідь була <g/> , що з книжок і так користи нема і взагалі яке це має значення <g/> .
doc#81 За приказкою <g/> : « <g/> Я є — смерти нема <g/> , смерть є — мене нема <g/> » <g/> . </p>
doc#81 За приказкою <g/> : « <g/> Я є — смерти нема <g/> , смерть є — мене нема <g/> » <g/> . </p>
doc#81 Формально тракторний завод ще в межах міста <g/> , отже <g/> , заборони руху поза місто на цей шлях нема <g/> .
doc#81 Справжніх лопат у нас нема <g/> , якісь легковажні ерзаци <g/> , а земля вже наскрізь промерзла <g/> , і треба було б добрих ломів <g/> .
doc#81 Запасів уже нема ніяких <g/> .
doc#81 Мап у нас нема <g/> , які села багаті <g/> , які бідні — ми не знаємо <g/> .
doc#81 Але він просто зазначив мені <g/> , що « <g/> Нова Україна <g/> » — газета українська <g/> , і нема причин <g/> , щоб вона оспівувала німців <g/> .
doc#81 Я доводив йому <g/> , що маю авдієнцію в командантурі лише раз на тиждень <g/> , що тут нема ради <g/> .
doc#81 Іван <g/> , для східняків Юрій Осипович Костюк <g/> , зробив багато доброго на Україні в воєнний час <g/> , та про це він мусів мовчати <g/> , а тепер цим ніхто не цікавиться <g/> , та й майже нема змоги <g/> , з вимерлими свідками <g/> , відтворити <g/> , щу саме він учинив <g/> . </p>
doc#81 Яке ж було моє здивування <g/> , коли я знайшов його в довіднику « <g/> Письменники радянської України <g/> » <g/> , Київ <g/> , 1970. Про роки німецької окупації Харкова згадки там нема <g/> , а про дальші читаємо <g/> : « <g/> В 1944 р. працював у військовій залізничній частині <g/> , а з 1946 р. — в тресті ЈПромшахтобуд“» у Харкові <g/> , далі — згадка про навчання в гірничому технікумі в <g/> …
doc#81 Руху на вулиці майже нема <g/> , зрідка хтось пробреде або проїде німецька машина <g/> .
doc#81 Грошей за поїзд ми не платили <g/> , квитків у нас нема <g/> , але їх ніхто й не питає <g/> .
doc#81 Звичайно <g/> , такої розкоші <g/> , як каса або довідкове бюро <g/> , нема й бути не може <g/> .
doc#81 Щождо нас <g/> , середнього віку <g/> , хай ми вибачимо <g/> , але місць у вагонах нема <g/> , та він нас посадить на тендер <g/> , що везе вугілля <g/> , і <g/> , хай у невигоді <g/> , ми теж дістанемося до місця призначення <g/> . </p>
doc#81 Не ховаючи побоювань <g/> , вона сказала <g/> : </p><p> — Чи ви певні <g/> , що там нема нічого протирадянського <g/> ?
doc#81 Хоч <g/> , звичайно <g/> , ми ніколи не знатимемо <g/> , скільки там було справді добровільців <g/> : молодик іде вулицею <g/> , до нього підходять два німецькі військовики — « <g/> Ваші документи <g/> » <g/> , « <g/> Ідіть за нами — ви вояк дивізії <g/> » <g/> , — і вибору нема <g/> , — але <g/> , мабуть <g/> , ця теорія таки привела чимало юнаків під прапор з жовтим левом на синьому тлі <g/> .
doc#82 Але на це нема ради <g/> .
doc#82 Про цей бар'єр на Україні тепер не говорять — українці народ увічливий <g/> , — але нема сумніву <g/> , що з усіх дотепер посталих бар'єрів він <g/> , особливо для ми <g/> , <g/> , найболючіший <g/> .