Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 У той час <g/> , як я з ним зустрівся вперше <g/> , 1940 року <g/> , комісар з Києва ( <g/> не пам'ятаю прізвища <g/> , але напевне єврей <g/> ) уже кінчав сортування книжок на кошерні й некошерні <g/> .
doc#81 Олександер Іванович його прийняв був до друку <g/> , але в повоєнних обставинах 1946 року <g/> , певна річ <g/> , він показався б страхітливо націоналістичним і приніс би біду авторові <g/> , коли б той був ще в засягу цькування <g/> , провадженого Лазарем Кагановичем <g/> , і редакторові <g/> , якби той наважився його друкувати <g/> .
doc#81 Олександер Іванович його прийняв був до друку <g/> , але в повоєнних обставинах 1946 року <g/> , певна річ <g/> , він показався б страхітливо націоналістичним і приніс би біду авторові <g/> , коли б той був ще в засягу цькування <g/> , провадженого Лазарем Кагановичем <g/> , і редакторові <g/> , якби той наважився його друкувати <g/> .
doc#81 У той час я майже не діставав публікацій з України і нічого не знав про події в мовознавчих інституціях <g/> .
doc#81 Не знаю <g/> , чи радянці готували напад на Німеччину <g/> , чи вони їхали <g/> , щоб відбити німецький напад <g/> , але не передбачуваний на той день 22 червня <g/> .
doc#81 Але Булаховський сказав мені <g/> , що в обставинах війни це призначення буде тільки номінальне <g/> , за мою працю буде зарахований той розділ ( <g/> про просте речення <g/> ) з синтакси сучасної української мови для університетського підручника <g/> , який розділ я так чи так уже був написав <g/> , до Києва ніхто мене не тягтиме <g/> , та <g/> , зрештою <g/> , й самому Інститутові невідомо <g/> , де він буде завтра <g/> , а мені <g/> , казав Булаховський <g/> , у воєнних непевностях трохи більше грошей не зашкодить <g/> .
doc#81 Щу вона робила під час німецької окупації <g/> , я не знаю <g/> , але ми зустрілися <g/> , коли ця окупація наближалася до кінця <g/> , і Іна Якимівна гаряче переконувала мене <g/> , що тікати на захід не слід <g/> , що нічого мені не станеться <g/> , хоч вона не могла не знати моєї діяльности в той час в українській пресі і в « <g/> Просвіті <g/> » <g/> .
doc#81 Факт той <g/> , що він під німцями лишився <g/> , і тут сталася біда <g/> .
doc#81 Згадую екскурсію з дядею Вовою над Дінець <g/> , напрям майже той <g/> , але яка різниця обставин і настрою <g/> !
doc#81 <p> Одного дня на Сумській вулиці мені зустрівся Полуведько <g/> , так <g/> , той самий Полуведько <g/> , який був одним з керівників Центральних курсів українознавства <g/> , де я працював викладачем у роки українізації <g/> .
doc#81 З цих чисел <g/> , до речі <g/> , видно довгу відстань між числами 48 і 181. Це той час <g/> , коли відкинули мою статтю про Петлюру і коли вимагали від авторів <g/> , щоб вони вживали виразу « <g/> жидо-більшовицький <g/> » <g/> , на що я реаµував мовчанням <g/> .
doc#81 <p> Та через той самий відділ освіти від 15 травня я дістав працю <g/> .
doc#81 Там я провів два місяці сам серед книжок <g/> , після холодів і заметілей відтавали книжки <g/> , сонце нарешті гріло приязно <g/> , хоч я був далі голодний безнастанно <g/> , але це вже не був той лютий <g/> , пазурястий голод <g/> , що пожирав сили й нищив думку <g/> .
doc#81 Був той травень місяцем військового вибуху недалеко від Харкова <g/> : Червона армія перейшла в наступ у напрямі Лозова — Красноград <g/> , очевидно <g/> , з наміром оточити Харків <g/> .
doc#81 Але на той час я прочитав « <g/> Mein Kampf <g/> » Гітлера <g/> .
doc#81 Серьожі один з таких гостей позичив книжку Гітлера <g/> , а той дав її на кілька днів мені <g/> .
doc#81 На його обгортці зазначено <g/> , що його виробила перша палітурно-поліграфічна фабрика « <g/> Жовтень <g/> » і зробила вона це за дозволом київського Облміськліту ч. 10740. Якби той облміськліт знав <g/> , що буде в середині зошита <g/> , чи дав би він свій дозвіл <g/> ? </p>
doc#81 Не мавши змоги притулити мене в редакції « <g/> Нової України <g/> » <g/> , він <g/> , думаю <g/> , замовив словечко своєму старому приятелеві Миколі Ґадзінському <g/> , а той завідував в управі адміністративним відділом <g/> .
doc#81 Не знаю <g/> , чи він спродав той бутель на базарі <g/> , чи взагалі його не мав <g/> , а тільки вабив ним <g/> .
doc#81 Батько її Ґеорµій Линтварьов на той час уже помер <g/> , але він жив у її пам'яті певніше й цупкіше <g/> , ніж її мати <g/> , що була з нею <g/> .