Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Як науковець я пройшов довгий шлях від моїх первісних зацікавлень літературою до власне мовознавства <g/> .
doc#81 Як і плянувалося перед війною <g/> , моя синтакса ввійшла як великий <g/> , але розділ до другого тому колективного « <g/> Курсу сучасної української літературної мови <g/> » <g/> .
doc#81 <p> Як звичайно буває <g/> , праця над загальним зведеним курсом відкриває очі на речі <g/> , всіма повторювані <g/> , але сумнівні <g/> , і постачає теми для вужчих розвідок <g/> .
doc#81 Як ми геть потім довідалися <g/> , на цей час уже були бомбардовані Львів і Київ і була знищена на аеродромах мало не вся радянська авіяція <g/> , про яку нас навчили були співати — </p><p> Все выше и выше </p><p> Стремим мы полёт наших птиц <g/> , </p><p> И в каждом пропеллере дышит </p><p> Спокойствие наших границ <g/> . </p>
doc#81 Як такий <g/> , одначе <g/> , цей образ має право на висловлення <g/> .
doc#81 Як і в випадку партизанів <g/> , пасток <g/> , засідок <g/> , саботажів <g/> , нищення орієнтації <g/> , так і тут усе було розраховане на безвартісність людського життя <g/> , не тільки німецького <g/> , а й свого власного <g/> .
doc#81 Як виглядала здебільша та добровільність <g/> , не важко собі уявити <g/> .
doc#81 Як казав Тичина <g/> , « <g/> дим-димок <g/> …
doc#81 Як те дбання виходило — скажу трохи далі <g/> .
doc#81 <p> Як я собі уявляю <g/> , люди <g/> , що лишилися в Харкові під німцями з відома й благословення НКВД <g/> , були справді численні <g/> .
doc#81 Як я матір <g/> , так він лишав дружину — слово <g/> , яке мало підходить до його жінки <g/> , бо найменше вона була — в своїх тигрячих нападах на нього — другом <g/> .
doc#81 Тепер у них не було натовпів <g/> , не треба було штовхатися або висіти на приступцях <g/> , Як і все інше <g/> , вони були мертві <g/> , безрушні <g/> .
doc#81 Як тепер бачу її <g/> , з головою <g/> , пов'язаною від сажі білою хусткою <g/> , що того ж дня робилася чорною <g/> , вечір <g/> , освітлення жадного <g/> , і ми тулимося коло печі <g/> , простягаємо до неї руки <g/> , підставляємо ноги <g/> , ліжка підтягнені якближче <g/> , але на ранок однаково в кімнаті мороз <g/> , і вилізти з саморобних спальних мішків так само вимагає зусилля надлюдського <g/> .
doc#81 <p> Як дика тварина <g/> , я кидався на їжу <g/> , так ніби перспектива не недоїдання <g/> , справжнього голодування змушувала вже тепер відчувати голод <g/> .
doc#81 Як фольксдойче <g/> , вона й її родина — кузен Серьожа з дружиною Людою Маховською діставали <g/> , хоч і скупий <g/> , але реµулярний наділ палива й харчів <g/> .
doc#81 Як би вона не скінчилася <g/> , Україні могло бути тільки гірше <g/> .
doc#81 Як минуло її життя між харківською « <g/> Просвітою <g/> » й Криворівнею <g/> , не знаю <g/> .
doc#81 Пізніше Петров доручив мені зреферувати статтю Павла Зайцева « <g/> Як творив Шевченко-поет <g/> » <g/> .
doc#81 <p> — Як може бути інакше <g/> ?
doc#81 Як теж характеристично для багатьох галичан <g/> , він був дуже балакучий — нас радянський режим навчив не надто розпатякуватися <g/> , а балакучість ця йшла в нього разом з гострою цікавістю до всього баченого <g/> , а зокрема до людей <g/> .