Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Не знаю <g/> , чи Маруся Білик і Оля Островська йшли в своїх роздумах і сумнівах так далеко <g/> , як Гриць Білик <g/> , не знаю <g/> , чи вони мали такий біль <g/> , як він <g/> , але в їхньому запитанні був той самий розпач <g/> : де ми стоїмо <g/> ?
doc#81 Ні той ні той не стали тим <g/> , чим я хотів би їх бачити <g/> .
doc#81 Ні той ні той не стали тим <g/> , чим я хотів би їх бачити <g/> .
doc#81 Взагалі він зробив добру кар'єру <g/> , бувши редактором обласних газет <g/> , а потім всеукраїнської газети для колгоспників <g/> , ставши деканом журналістичного відділу Київського університету <g/> , що був продовженням ліквідованого на той час УКІЖу <g/> , себто став на чолі готування журналістичних кадрів України <g/> .
doc#81 <p> Він нагадав мені Дмитра Чукина <g/> , коли той повернувся з заслання <g/> .
doc#81 Був на одному диспуті про « <g/> Березіль <g/> » <g/> , де Микитенко <g/> , розлючений <g/> , озвіріло нападав на Курбаса <g/> , а той боронився <g/> .
doc#81 Спочатку ставку поставлено на Червонозаводський театр <g/> , той самий <g/> , що його при розбудові вкрили фресками бойчукісти <g/> , — але фрески знищено <g/> , театр відкрився вже без них <g/> , і мені не пощастило їх хоч раз побачити <g/> .
doc#81 Так чи так <g/> , відтепер два різномовні театри різнилися між собою тільки мовою <g/> , репертуар був у засаді той самий <g/> , стиль гри й режисури теж <g/> , у конкуренції мав перемагати той <g/> , де були кращі актори <g/> . </p>
doc#81 Так чи так <g/> , відтепер два різномовні театри різнилися між собою тільки мовою <g/> , репертуар був у засаді той самий <g/> , стиль гри й режисури теж <g/> , у конкуренції мав перемагати той <g/> , де були кращі актори <g/> . </p>
doc#81 Як тепер бачу перед собою ту сторінку « <g/> Правди <g/> » з назвою статті « <g/> Сумбур вместо музыки <g/> » і відчуваю той гострий біль утрати чогось дорогого <g/> , який я відчув тоді <g/> . </p>
doc#81 Після 1934 року я не мав нагоди побачити цей фільм знову <g/> , але кожного разу <g/> , коли я чув супровідну музику Прокоф'єва <g/> , я з приреченістю людини <g/> , що добровільно йде назустріч кобрі <g/> , яка цю людину проковтне <g/> , знов відчуваю ввесь той комплекс думок і переживань <g/> , який я відчував п'ятдесят років тому в залі того ж таки « <g/> Ампіру <g/> » імени Карла Лібкнехта <g/> .
doc#81 Курс цей був фактично той самий на всіх рівнях високої освіти — при вступі до високих шкіл <g/> , у високих школах <g/> , при вступі до аспірантури і в самій аспірантурі <g/> .
doc#81 Це була великої статури жінка з породи тих <g/> , що <g/> , здається <g/> , як сядуть на стілець <g/> , так той і розсиплеться <g/> .
doc#81 Василь Семенович Ващенко належав до Дніпропетровського університету <g/> , але той не мав тоді права надавати вчених ступенів <g/> , і Ващенко приїхав до нас обороняти свою кандидатську дисертацію <g/> .
doc#81 Звісно <g/> , він уже тоді більше знав і розумів <g/> , ніж Федя Медведєв <g/> , коли той уже був професором <g/> .
doc#81 Факт той <g/> , що видатним науковцем він не став <g/> .
doc#81 У листах це був той самий щирий Серьожа <g/> , але не зовсім по-старому він виглядав на маленькій фотографії <g/> , що він прислав <g/> , з написом <g/> : « <g/> Дорогому вчителеві на згадку на чужині <g/> .
doc#81 Але вже давно минув той час <g/> , коли ми мусіли жити на цю надто скромну суму плюс мої випадкові й принагідні заробітки <g/> .
doc#81 Це був той самий блощичник <g/> , з випарюванням тих соціялістичних комах раз на місяць і з гострим запахом парених паразитів <g/> .
doc#81 <p> Підвищення мого матеріяльного стану і мого суспільного статусу позначилися й на моєму здоров'ї. Минув той час <g/> , коли одна легеня була заторкнена туберкульозою <g/> , шлунок відмовляв праці і всього мене обсідали чиряки <g/> , як це було під кінець моїх студентських років <g/> .