Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 . Ми хочемо <g/> , щоб вона нас і цього навчила <g/> . </p><p> В цій вимозі нема нічого принизливого для мистецтва <g/> . Зв'язок зі своєю епохою означає не рабство <g/> , а суверенність мистця
doc#84 Він шкутильгає <g/> , але нічого <g/> , і він не відстає <g/> .
doc#84 Якщо ми визначимо її купою абстрактних слів <g/> , це нічого нам не дасть <g/> .
doc#84 Якщо ми визначимо її галками й віконницями <g/> , це теж нічого не дасть <g/> .
doc#84 Щоб поставити яйце на дошці стола <g/> , нічого не допоможе <g/> : ані крутити його з кінчика на кінчик <g/> , ані зайнятися обчисленням кривизни його поверхні <g/> .
doc#84 Але там нічого не говорилося <g/> , що можна і як же жити <g/> .
doc#84 чи це ти в парк попав <g/> , </p><p> Чи десь в селі між чумаків <g/> … </p><p> Нема нічого більш прекрасного <g/> , </p><p> Як сьогоднішній день <g/> . </p><p> Я не дожену його тут <g/> , </p><p> Кожного дня
doc#84 І більше нічого <g/> : тільки переказати <g/> .
doc#84 Шов сказав <g/> : « <g/> Хто вміє що-небудь <g/> , робить це <g/> ; хто нічого не вміє <g/> , — вчить <g/> » <g/> .
doc#84 Ми намагаємося провезти провінційність з собою — іноді возами домашніх манатків <g/> , іноді — бодай колодою карт <g/> , за якими можна провадити вечір за вечором — ніби <g/> , ніби нічого не сталося <g/> .
doc#85 Ні <g/> , діялектика ані своїм походженням <g/> , ані застосуванням нічого спільного з марксизмом не має <g/> .
doc#85 І коли факти нам довели <g/> , що діялектика як своєрідна зміна заперечень і відштовхувань у розвитку мистецтва існує <g/> , хоч нічого спільного з матеріялізмом не має <g/> , то до матеріялізму нам доведеться поставитися інакше <g/> . </p>
doc#85 Але це не означає <g/> , що обидва світогляди нічого не дали людству <g/> , коли підходити до справи історично <g/> .
doc#87 Про це підсовєтська література не сказала досі нічого ( <g/> говоримо про літературу <g/> , не про макулятуру — та <g/> , звичайно <g/> , щось верзла про стахановців <g/> , про жити стало краще <g/> , жити стало веселіше <g/> , про квітучі міста квітучої України <g/> , — але <g/> , хвалити Бога <g/> , — є слова і цілі книжки і навіть цілі бібліотеки <g/> , які ніби сказані <g/> , написані <g/> , — але водночас не існують <g/> .
doc#87 Про це підсовєтська література і не скаже нічого <g/> .
doc#87 Дуже легко вимріяти собі таку еміграційну вежу з слонової кости <g/> : я з советами нічого спільного не маю <g/> , в жадні компроміси з ними не заходив <g/> , я чистий і незайманий <g/> !
doc#87 Отже <g/> , третій Харків пройшов повз них — вони не знали його <g/> , поки він жив <g/> , а після його ліквідації влада добре подбала <g/> , щоб вони про нього нічого не довідалися <g/> .
doc#87 Стара молодь четвертого Харкова старається пройти по світі <g/> , ні до чого не доторкнувшись <g/> , нічого не порушивши <g/> , не зачепивши <g/> .
doc#87 В тій країні <g/> , де закони тільки забороняють і ніколи нічого не дозволяють <g/> , можна діяти тільки нещиро <g/> .
doc#87 Де не щастить <g/> , — з огидою тягнуть навкучливу лямку <g/> . </p><p> А поза тим — нічого <g/> , порожнеча <g/> . Дія відбувається в червні 1941 року <g/> . Точиться поза межами СРСР страшна