Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 <p> Поза Україною <g/> , поза Европою я часто згадував її й думав про її долю <g/> .
doc#81 Тоді єдиним винятком була наша зустріч десь під Сяноком <g/> : він захворів <g/> , підозрівали якусь пошесну хворобу <g/> , і його поставили під карантин у шпиталі поза містом <g/> .
doc#81 Та хто не без гріха <g/> , — казав я собі <g/> , адже <g/> , поза тим <g/> , ми були добрі товариші <g/> . </p>
doc#81 Але книжки для нього всі були поза критикою <g/> , і знав він їх у своїй ( <g/> себто НТШівській <g/> ) книгозбірні <g/> , як пальці своєї руки <g/> .
doc#81 Я писав про впливи Галичини на українську мову в 19-му й 20-му століттях <g/> , використовуючи ті журнали <g/> , календарі тощо <g/> , яких поза бібліотекою НТШ я не міг би мати ніде <g/> .
doc#81 Тепер про неї не згадують ні в Києві <g/> , ні поза межами України <g/> .
doc#81 Тепер я припускаю <g/> , що зв'язковими УПА в Львові могли бути і Юрко Стефаник ( <g/> у поза тим абсолютно не уп-івському « <g/> Українському видавництві <g/> » <g/> ) <g/> , і Катерина Вовк <g/> .
doc#81 Інші гості не впадали в око старечістю <g/> , але були так само неохочі заходити в ближчі зв'язки поза елементарною чемністю <g/> .
doc#81 Я послав його до єдиного поза Львовом літературного журналу « <g/> Пробоєм <g/> » у Празі <g/> .
doc#81 Це ж був мій перший виїзд поза межі Радянського Союзу <g/> .
doc#82 1991 року рівно п'ятдесят років <g/> , як люди такої ж долі <g/> , як я <g/> , опинилися поза межами Радянської України <g/> .
doc#82 Не спіткало нас розсіяння ( <g/> справжнє значення вислову <g/> ) <g/> , а свідомо вибраний був шлях поза межі батьківщини <g/> , себто — коли називати речі й явища своїми іменами — політична еміграція <g/> .
doc#82 Бо сьогодні можемо вже говорити про два українські ми — одне на Україні <g/> , друге поза її кордонами <g/> , на Захід ( <g/> умовно включаючи й Австралію <g/> , хоч географічно це ніякий не Захід <g/> ) <g/> .
doc#82 А в дійсності є в сучассі два малі ми — одне на Україні <g/> , друге поза нею <g/> .
doc#84 Тому поза мого друга-неоклясика не має жадного значення <g/> .
doc#84 Свої рамки воно виповняє <g/> , а поза них виходити не потребує <g/> .
doc#84 Українство ввесь час — прекраснодушне і замріяне <g/> , воно ввесь час стоїть поза своєю добою <g/> .
doc#84 Тому ми крутимося в колі старих і застарілих проблем — про гетьманську державу 1918 року <g/> , про неоклясиків <g/> , про Европу і ми <g/> , не виходячи поза коло Драгоманов — Хвильовий — Донцов — Липинський <g/> .
doc#84 мистецькій Европі суцільну глибоку провінцію <g/> ! </p><p> Те <g/> , що роблять наші мистці — здебільшого цілком поза часом <g/> . Пейзажі <g/> , як їх малював Левченко і Бурачек <g/> . Портрети під Мурашка <g/> .
doc#84 Бажаючи створити українську концепцію поза добою <g/> , створено об'єктивно концепцію нашої доби <g/> , але зовсім не українську <g/> . </p>